Експрес-урок - Чим відрізняються рукавиці від рукавичок?

Експрес-урок - Три фахівцЯ чи три фахівцІ?

   До уваги учнів 10-А класу!

У понеділок ви будете навчатися за таким розкладом:
1. Фізика
2. Історія
3. Українська література
4. Фізична культура
5. Алгебра
6. Українська література

31 січня: це цікаво знати

За церковним календарем 31 січня вшановують святителів Афанасія і Кирила Олександрійських, преподобних Афанасія Сяндемського, Афанасія Наволоцького, Маркіана Кірського, схимонаха Кирила і схимонахиню Марію – батьків преподобного Сергія Радонезького.

У народі цей день називали «Афанасій-ломоніс», оскільки стояли люті Афанасієвські морози: «Ломоніс морозить ніс», «Прийшов Афанасій Ломоніс — бережи щоки і ніс».

Якщо у цей день був пурпуровий захід, то на ранок очікували великого снігопаду, морозу і вітру. Погоду передбачали ще і ворони, і... самовар. Якщо ворони летіли зграями, слід було готуватись до сильних морозів. На морози вказував і самовар — якщо за чаюванням сильно гудів.

Іменинниками 31 січня є:
Кирило, Оксана, Марко, Дмитро, Маркіян, Афанасій (Опанас)

31 січня народились:

1870 – Володимир Перетц, український філолог, дослідник і видавець численних пам'яток давньої і середньої української літератури і української творчості. Був не тільки істориком й видатним теоретиком літератури, але й організатором українського наукового життя й ініціатором багатьох наукових починів.
1876 — Олександр Динник, український вчений, засновник визнаної у світі наукової школи в галузі теорії пружності.
1909 — Валентина Гризодубова, радянська льотчиця, учасниця рекордного жіночого перельоту 1938 р. з Москви на Далекий Схід. Герой Радянського Союзу (перша з жінок), Герой соціалістичної праці.

Події 31 січня:

1865 — Хімік Дмитро Менделєєв захистив дисертацію «Про з'єднання спирту з водою». Умовна дата народження рецепта російської горілки
1893 — У Патентному бюро США реєструють торгову марку Coca-Cola
1941 — Створено Київську кіностудію науково-популярних фільмів (з 1954 р. — Київнаукфільм)

31 січня святкують:

Міжнародний день ювеліра

Чи знаєте ви, що:

Скільки золота у сплавах для ювелірних виробів?

• 750-та проба містить 75 % чистого золота.
• 585-та проба містить 58,5 % чистого золота – це оптимальна за характеристиками і найбільш розповсюджена проба сплаву для ювелірних прикрас.
• 500-та проба містить 50 % чистого золота;
• 375-та проба із вмістом чистого золота 37,5 % – мінімально допустима проба для ювелірних виробів.

Сплави золота інших проб ювеліри використовують украй рідко і, як правило, тільки за наполяганням замовників.

Про неофіційний «День російської горілки»

31 січня 1865 року в Петербурзі Дмитро Менделєєв захистив свою знамениту докторську дисертацію – «Про з`єднання спирту з водою». Оригінальний текст і сьогодні зберігається в музеї видатного хіміка — в Петербурзькому державному університеті.

Деякі учені вважають, що саме ця робота стала основою для класичного напою міцністю в 40 градусів.

Насправді Менделєєв, звичайно ж, горілку не винаходив, вона з`явилася задовго до нього. За одними даними, біле хлібне вино привезли до Русі із Скандинавії ще в 16 столітті. За іншими, — на 100 років раніше, з Генуї.

До речі, міцність горілки ніколи не була догмою. Традиційно, випускали різні сорти — 38, 45 і навіть 56 градусів.

Ще одна цікава деталь: є думка, що насправді Менделєєв вважав ідеальною міцністю горілки 38 градусів, але це число округлили до 40 — так було простіше розраховувати податок на алкоголь.

Експрес-урок – Чому не варто "отримувати" освіту?

Експрес-урок – Суржик

28 січня: це цікаво знати

За церковним календарем 28 січня вшановують преподобних Павла Фівейського та Івана Кущника, Прохора та Гаврила Сербських і преподобного мученика Пансофія.

У народі 28 січня називали Павлів день. Традиційно, цей день вважався не дуже щасливим. Якщо людина народжувалася 28 січня, то, зазвичай, її намагалися одягати у одяг із льону та клали пучечок льону під подушку — щоб відвести погані сни. Льон тут використовувався як оберіг.

У давнину, щоб дізнатись погоду, спостерігали за небом. Якщо зірки сильно блискотять, то бути морозу, а якщо вони тьмяні, то буде тепло. Якщо з півночі приходили хмари, то відлиги не чекали. А сніговий буран вдень на Павла передвіщав міцний мороз вночі.

Іменинниками 28 січня є:
Прохор, Іван, Гаврило, Павло, Олена

28 січня народились:

1854 — Володимир Високович (Вінницька обл.) — паталогоанатом, бактеріолог та епідеміолог. Вважається основоположником харківської школи бактеріологів.

1884 — Василь Масютин, український художник, скульптор, майстер гравюри, представник символізму. Автор гравюр «В Буковині», «Маніфестація» та ін. Оформлення літературних творів Гоголя, Блока тощо.

1903 — Юлій Мейтус, український композитор єврейського походження. Автор 17 опер («Гайдамаки», «Украдене щастя», «Ярослав Мудрий» та ін.), близько 300 романсів на слова Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка, Андрія Малишка, Павла Тичини та ін.

Події 28 січня:

1920 — виставою В. Винниченка «Гріх» у Вінниці відкрився Український драмтеатр імені Івана Франка (тепер Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка).
1992 — Верховною Радою України затверджено національний синьо-жовтий стяг Державним Прапором України.
2010 — Тодішній президент України Віктор Ющенко указом про вшановування учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст. визнав воїнів УПА учасниками боротьби за незалежність України.

Чи знаєте ви, що:

Синьо-жовті поєднання отримали логічне оформлення як національні кольори українського народу у ХІХ і ХХ ст.

Після того, як перервалася своєрідна традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, що перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не порушували.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер здійснила Головна Руська рада, яка почала боротьбу за відродження української нації.

У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. Започатковану ідею підхопили різні спортивно-просвітянські організації, зокрема відомі в усьому слов’янському світі так звані «Соколи». Для проведення першого крайового зльоту у Львові (1910) спеціально було виготовлено жовто-блакитний прапор.

Відтоді й починається широке використання прапора – спершу на західноукраїнських землях, а згодом і на Лівобережній Україні.

Особливого розмаху ці процеси набули під час святкування 100-літнього ювілею від дня народження Т.Г. Шевченка. Жовто-блакитні прапори супроводжували урочистості не лише в Україні (як Правобережній, так і Лівобережній), а й у Москві, Петербурзі, Оренбурзі, Омську, Відні, Празі, Варшаві, Кракові та інших містах.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії, після якої національно-визвольний рух вийшов на новий рівень.

22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки.

13 листопада 1918 року синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Підкарпатській Русі, а у 1939-му – в Карпатській Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону Армію у вересні 1939 року.

Синьо-жовті поєднання барв остаточно оформилися як єдинонаціональні на початку ХХ ст.

Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо, або синій колір як символ миру, та жовті пшеничні лани, або символ достатку – жовтий колір.

До речі

• Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик та мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово «хохол» монгольського походження і складається з двох частин: «хох» — синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) — жовтий.
• Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні свідчить і той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 р.), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі. А прапори зазвичай виготовлялися відповідно до кольорів герба тієї чи іншої землі або країни.(з сайту museumkamyanske.at.ua)

Експрес-урок - У Фейсбуку чи у Фейсбуці?

Експрес-урок - Середовище не буває оточуючим!

27 січня: це цікаво знати

За церковним календарем 27 січня вшановують рівноапостольну Ніну-просвітительку Грузії і преподобних Йосифа Аналітина Раїфського, Феодула та Стефана.

27 січня у дохристиянські часи наші пращури молилися до Бога, що пробуджує природу, Ярила-Сонця та просили сил, аби відігнати темряву і закликати весну.

Іменинниками 27 січня є:
Остап, Ніна, Веніамін, Сергій, Ярема

27 січня народились:

1891 — Павло Тичина (Чернігівська обл...) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, — Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)

1839 — Павло Чубинський (Київська обл...) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!

1842 — Архип Куїнджі (м.Маріуполь) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».

1911 -Іван Гончар, видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)

Події 27 січня:

1944 — заснування нагород Української повстанської армії;
1945 — звільнення в’язнів нацистського концтабору в Освенцимі (Польща);
1967 — укладено міжнародний Договір про принципи діяльності держав у дослідженні і використанні космічного простору, згідно якого космос оголошено надбанням усього людства, де забороняється розміщення ядерної зброї.

27 січня відзначають:

• Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

Цей день встановлено Генеральною асамблеєю ООН 1 листопада 2005 року (Резолюція № 60 / 7).

Дата 27 січня була обрана тому, що в цей день радянські війська звільнили концентраційний табір Освенцим (територія нинішньої Польщі).

Уперше Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відзначили в усьому світі у 2006 році. Проте деякі країни відзначали цей день і раніше.

Генеральний секретар ООН Кофі Аннан назвав цю дату нагадуванням про уроки Голокосту, які мають загальне значення, — цього безпрецедентного прояву зла, яке не можна просто залишити в минулому і віддати забуттю.

Це цікаво:

• Віддавна наші пращури вважали, якщо біля хати дерев немає, то там бавляться чорти. Всі дерева уявлялися «чистими», крім осики та бузини. На думку більшості людей суха груша тримала в собі «нечисту силу» і не пускала її до оселі, тому це дерево ніколи не вирубували.
• Слони і люди єдині савці, які можуть стояти на голові.
• На Землі існують люди, які не знають про існування вогню – це пігмеї і аборигени Адамантових островів.
• Уві сні ви спалюєте більше калорій, ніж під час перегляду телевізора.

26 січня: це цікаво знати

За церковним календарем, 26 січня вшановують мучеників Єрмила і Стратника, преподобного Іринарха-затворника Ростовського, мученика Петра Анійського і преподобних Єлеазара Анзерського, Іакова – єпископа Низибійського, Пахомія Кенського.

26-го січня у дохристиянські часи наші пращури вшановували Стрибога, або Позвізда, Бога вітрів. За напрямком вітру в цей день передбачали погоду на весну: північний вітер мав принести холод, південний – тепло, західний – дощі, а східний – гарну ясну погоду.

Судили про погоду у цей день і по місяцю: якщо навколо нього було туманне коло, очікували заметіль. Наші пращури прислуховувались до лісу і спостерігали за тваринами, щоб дізнатись про майбутню погоду. Якщо у цей день ліс тріщить — мороз буде стояти довго, якщо ліс шумить, незабаром буде сніг і відлига. Якщо на Іринарха киця мордочку ховає — бути морозу; собака лежить, звернувшись, — на холод, витягнулась — на тепло.

Іменинниками 26 січня є:
Петро, Юхим, Яків, Максим, Єлизар.

26 січня народився:

1863 — Павло Кошиця (Порай-Кошиця), український оперний і камерний співак (тенор). Виконував оперні партії в театрах Росії, Італії, України. Був солістом Большого театру в Москві.

1897 — Іван Кулик (Ізраїль Юделевич), український письменник, перекладач, громадський діяч. Автор збірки віршів «Мої коломийки», «Зелене серце», «В оточенні» та ін.

26 січня святкують:

• День працівника контрольно-ревізійної служби України
• Міжнародний день митника

Чи знаєте ви, що:

Історія митниці та митної справи у нашій державі сягає віків. Незаперечний історичний факт: вже в 911 році в торговому договорі Київського князя Олега з Візантійським імператором обумовлювалися питання мита й митних стосунків між двома країнами.

За Руссю визнавалося, зокрема, право безмитної торгівлі. «...Нехай, — говориться у договорі про руських купців, — входять до міста ... і торгують скільки їм треба, не сплачуючи ніяких зборів».

Київська Русь вже тоді мала власну митну систему, стягувала, і, за домовленістю із суміжними країнами, платила митні податки. У збірнику норм давньоруського права ХІ-ХІІ ст. “Русская правда” Ярослава Мудрого застосовується слово “мито” як таке, котре здавна вживалося у торговій практиці.

На підступах до міст Київського князівства будувалися застави-фортеці, де уповноважені князем збирачі стягували митні податки за перевезення товарів та прогін худоби.

Існує версія, що найважливішим фактором, який вплинув на становлення митної справи у Київській державі вплинув славетний шлях “з варягів у греки”, тобто від Скандинавії до Візантії.

Відомо, що за часів Ярослава Мудрого (1019—1054рр.) основним центром збирання митних податків у Києві стали щойно побудовані Золоті ворота (як головні в’їзні ворота до «гори» – міста Ярослава).

За свідченнями іноземців, у Києві в ті часи існували вісім торгів: головним з них вважався так званий Бабин торжок на території міста Володимира. Не менше економічне значення мав Торг на Подолі, поблизу гавані – у гирлі річки Почайни, що впадала тоді у Дніпро в районі сучасної Поштової площі. Тут розвантажували торгові судна і була розташована митниця.

У період феодального роздроблення виникло тяжіння князів до введення власних митних зборів, відомих як «проїжджі», або торговельні. Цікаво те, що вже тоді була відома практика ухиляння від сплати мита.

З такими порушеннями суворо боролися: якщо купець об’їжджав митну заставу, з нього стягували подвійну ціну за кожен віз – «промит», крім того, сам купець особисто мав платити штраф – «заповідь».

Важливим регулятором торговельних зв’язків Київської Русі із Заходом став перший фіксований торговельний акт – Рафенштетенський митний статут 906 р. У ньому, зокрема, згадувалося, що у ІХ ст. продавали руських коней у Баварії, а руси мали право вести торгівлю на берегах Дунаю, а також у Ротелі та Рідуарсі з певним митом. Продавали віск, рабів та коней.

Свій відбиток на митній справі і етимології власне «митної» лексики залишила і монголо-татарська навала. Саме від митного збору, який впроваджували на шляхах татарські баскаки, від так званої«тамги» (бо товар, за який було сплачено податок, позначався клеймом – «тамгою») пішло російське слово «таможня». (За матеріалами сайту customskiev.gov.ua)

25 січня: це цікаво знати

Найкраща помилка та, якої допускаються у навчанні
Григорій Сковорода

За церковним календарем 25 січня вшановують мученицю Тетяну, святителя Саву, преподобного Мартиніана, мученика Мертія, мученика Петра, преподобну Євпраксію та ікони Божої Матері «Акафістна» і «Млекоживителька».

У народі 25-го січня вітають жінок на ім’я Тетяна. Походження цього свята має декілька версій, і однією з них є історія про великомученицю, на честь якої і відзначається Тетянин день.

Ім’я Тетяна має давньогрецьке походження й означає «упорядниця, засновниця». Тож, відповідаючи своєму імені, Тетяни здебільшого є людьми цілеспрямованими, справедливими та вірними своєму слову.

За народним повір’ям, якщо у Тетянин день вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а якщо сніжно, то дощитиме влітку. Якщо буде морозно і ясно — літо буде теплим, а рік – врожайним. А тепла заметіль на Тетяну і «гнилий вітер» (південний) були небажаними явищами у цей день, оскільки вказували на неврожай і засуху.

Іменинники 25 січня:
Тетяни, Галактіони, Евпраксії, Мартиніани, Мертії, Петри, Сави.

25 січня народились:

1872 — Микола Скрипник, радянський партійний і державний діяч. Активний провідник українізації.

«...Щоб український селянин пішов за донбасівським пролетарем... треба, щоб донбасівський пролетар став на бік українського селянина в національному змісті» (Микола Скрипник)

1903 — Ольга Даценко, українська актриса. Артистичну кар'єру розпочала в театрі «Березіль». Зазнала політичних репресій та заслання. Працювала в театрах України та Карело-Фінської РСР.

25 січня святкують:

• День студентства (Тетянин день)

Чи знаєте ви, що:

Харківський правопис, або «скрипниківка», «клясичний правопис» — правопис української мови, прийнятий і затверджений упродовж 1927—1929 рр. Затвердив його тодішній народній комісар освітиМикола Скрипник.

Характерно, що його було схвалено демократичним шляхом, з попереднім обговоренням українських науковців з різних регіонів, щоби насамперед додержатися двох найвагоміших писемних традицій — наддніпрянської (великоукраїнської) та галицької (західноукраїнської).

Згодом скрипниківка була оголошена «націоналістичною», і сталінський уряд «реформував» наш правопис, наблизивши його до російського. За цим сталося ще декілька московських реформ. Тому у сучасному варіанті українського правопису ми маємо лише кілька фрагментів скрипниківки (наприклад, літера «ґ»).

Загалом, відмінностей між сучасним та харківським правописами небагато, та вони стосуються здебільшого слів іншомовного походження. Так:

• скрипниківка радить зберігати автентичне звучання літери Gg в словах іншомовного походження (окрім грецизмів) за допомогою української літери Ґґ.
• у словах грецького походження класичний правопис радить передавати літеру θ завжди через «т». Наприклад, етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофан тощо.
• зберігання літери «е» в словах иншомовного походження: Европа, Еспанія, Етіопія тощо.
• пом’якшення літери «л». Наприклад: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія,, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, бальон, бальотувати, бльокада, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон, люмпенпролетаріят, альгебра, алькоголь, альхемія, альфа, альфабет, бухгальтер, Альжир, гільдія, Вільсон, бінокль, вексель, водевіль тощо. Виняток складали грецизми та передача буквосполучення «le».
• дифтонги au, ou згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шов тощо.
• передача кінцевих tr, dr, у таких словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександер тощо.
• відмінювання слів іншомовного походження на -о. Наприклад: пальто — пальта, метро — метра.
• збереження суфіксу -піль у назвах міст: Маріупіль, Мелітопіль, Севастопіль тощо. У назвах міст на -ськ радили вживати українську форму -ське: Луцьке, Луганське, Смоленське тощо. Також:Азовське море — Озівське море, Каховка — Кахівка.
• англійське w і перед голосними Правопис 1928 р. радив передавати через «в», а не через «у», як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже, Вайлд, а не Уальд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уельс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстр, ват, кіловат і т. ін.

Експрес-урок - Приймати участь чи брати?

Що таке війна. Олена Степова до Дня соборності України

І щось в мені таке велить 
збіліти в гнів
до сотого коліна!
І щось в мені таке болить, 
що це і є, напевно, Україна.
Ліна КОСТЕНКО.

 Я розумію, що не зможу жити

Сліпа, німа,

В своїм чужім краю

Де розмовляють українські діти

Той мовою, що ненависна Кобзарю.

Олена Степова.

Мені лячно. Дуже. І це не відлуння війни. Ні! Це інший страх. Чи той же? Багато думаю після війни, бо дуже хочу знайти відповідь на питання, що таке війна. Я, що пройшла через її пекло, досі не знаю, що таке війна?

Воно муляє мені та лякає одночасно. Інколи здається, що моя провина у тому, що я не змогла побачити її тоді, раніше, коли був мир. І чи він був миром, той мир?

Але ж вона йшла ця клята війна. І вбивала, вбивала, вбивала.

В голові - чужі думки та страхи. В історії - події. В громадян - зневагу. Ще вбивала пам’ять. Рід. Країну. Землю.

Стільки вбивств, що не вистачить сторінок жодної книги, щоб їх описати. 23 роки війни. Ні,  більше? Сторіччя!

Що таке війна?

Смертельне харкання «ГРАДІв»? Стрекіт автоматів чи лай мінометів? Атака? Блокпости? «Іскандери», «Буратіно», «Тюльпани», «Акації»? Мерзотне зловоння перегорілої солярки, а ще прискіпливий, липкий  запах оцту, крові, пороху та страху. Так, це вона.

Що таке війна? Це допити, доноси тих, кого ти ще вчора вважав ріднею, друзями, сусідами. Це маленькі, чорні комахи, що повзають по білому снігу папера та складаються у божевільне «прошу расстрелять, как пособника Правого сектора». Це чорний, бездонний, як безодня, погляд працівника НКВД. І це також війна.

Що таке війна? Це коли людині байдуже на свою країну. Прийде добрий цар, чи гетьман та наведе лад, а я поки викину сміття у ліс, щоб не платити,- думає людина. Ну, відкрили копанку, піду попрацюю, а чого ж не працювати, і гроші, і горілка, землю, кажете вбивають, тю, це ж «обсчее», не моє, - каже людина,- хай, як буде. От наговорили. До біди. До війни.

Чому я шукаю відповідь на питання, що таке війна? Тому, що вона нескінченна. Тому, що так дивились у вічі Костенко, Симоненко, Стусу, ті, що тоді були НКВС. Зараз, через роки, так дивляться кати з «міністерства державної безпеки л-днр».

Що таке війна?

На це питання треба відповісти за будь яку ціну. Якщо знову мовчання, то герої вмирають. І не треба брехати людям, що це не так. Вони вмирають. Ми вбиваємо їх…

…О третій ночі 21 січня 1978-го 65-річний ­Олекса Гірник піднявся на Чернечу гору, до могили Тараса Шевченка. Тут, в серці України, у Каневі. Розкидав по снігу понад тисячу написаних від руки листівок. Одна з них: "Протест проти російської окупації на Україні! Протест проти русифікації українського народу! Хай живе Самостійна ­Соборна Українська ­Держава! Україна для українців!» Потім облився бензином, що приніс із собою, і викресав вогонь. Уже в полум'ї розпоров собі живіт господарським ­ножем.

Його знайшли вранці працівники музею. Про цей випадок КДБ заборонило говорити, мовляв, спалив себе психічно хворий чоловік. Майже усі листівки було знищено, бо починались вони словами Великого Кобзаря "В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля". Скільки їх було, написаних потайки від родини у ночі ? Тільки в роки незалежності, після сповіді одного з міліціянтів, вдалось встановити, що Олекса написав вісім різних пачок листівок. Однак суть їх зводилась до одного: Любіть Україну, свою, рідну, вільну! УРСР не має право називатись державою, бо є залежною від Росії колонією, колонією рабів та третьосортної робочої сили, яку ненавидять та зневажають московські пани. В  інших листівках йшлося про тотальну русифікацію та викачування матеріальних ресурсів з України. І головна теза,- подібна ситуація не може тривати вічно. ..

 … Довгі роки на місці спалення не було пам’ятного знаку. Лише калина, що восени крапала на землю, червоними сльозами. Мовчання преси. Мовчання працівників музею. Байдужість поколінь.

Потім на місці страти з,явився маленький камінець, який знову ж таки, вже навіть за часи незалежності намагались прибрати. Лише у 2007 році, указом Президента України Віктора Ющенко Олексу Гірника було посмертно визнано Героєм України…

 …21 січня 2016 року. Тиша. Тиша на Чернечій горі. Декілька людей, гомонять між собою.

Тиша в інформаційному просторі України. Хто згадав? Президент? Уряд? Журналісти? Патріоти? Ні! Тиша! 

Ти помер, Олексо! Вічна пам’ять тобі, померлий герой.

 21 січня 2016 року. У Каневі кажуть: «Порошенко єдиний з Президентів України, який не приїхав до Тараса. Навіть клятий Януковищ був на Чернечій горі на другий день після інаугурації». А я питаю: «А депутати, майданівці, патріоти, хто був?». Не знають. Може, хто й був. Не знають люди. Та не треба гадати. Такі поважні відвідувачі приїжджають зі свитою. Чи свиткою? Чортовою свиткою, яка блищить отруйним золотом самолюбування.

Ти помер, Олексо! Вічна пам’ять тобі, померлий герой.

 21 січня 2016 року. В України вперше за 23 роки йде декомунізація. До Чернечої гори частину шляху треба їхати площею імені Олега Кошового. І будемо їздити. Ще довго. Усе життя. Бо герой Кошовий, виплеканий зі зрадника, комуністичною партією Радянського Союзу, не підлягає декомунізації. А вулиці в Україні  «декомунізовують» іншими ж присвятами радянським письменникам, політикам часу УРСР, просто побутово-виробничими чи радянсько-історичними назвами, що більш схоже на русифікацію чи росієнізацію країни. По телебаченню та радіо співають російський шансон, російську попсу, люди вболівають за героїчних, високоморальних героїв російських телесеріалів, книжок. Руський мір крокує країною, окуповує, загарбує, вбиває. Війна!

Ти помер, Олексо! Вічна пам’ять тобі, померлий герой.

 21 січня 2016 року. Там, звідкіля я приїхала до Каніва, йде війна. Та сама клята війна, що вбила Стуса, Симоненка, Гірника, Небесню Сотню, Іл- 76, Героїв Зеленопілля, Іловайську, Дебальцево, ДАПу. Будете сперечатись? Гаразд. Це мої думки. Думки, маленької людини з Луганщини, що майже все життя розмовляла російською. Людини, яка чомусь з дитинства не прийняла ідею комунізму та радянщини. Людини, яка бачила, як українська Луганщина ставала страшним, злидарним, русифікованим регіоном. Навіть не регіоном, полігоном для утилізації непотребу, пиячок, злочинців, гнійником з морально спустошених людей, що потім, стали під знамена окупанта навіть не з патріотичного поклику, а за ціну ковбаси. Людини, яка стала свідком багатолітнього викачування українських ресурсів, захоронення відходів, утворення мертвих зон на колись квітучих заповідних степах. Людини, яка бачила, як чужа історія, підміняє нашу, українську. Людини, яка бачила, як літературно утворені, російськомовні герої, стають прикладом для молоді. Як ці герої мовою чужої країни звуть до бою за іншу країну. Як ці герої вчать поважати інший народ. І тепер там війна. І тепер там на Луганщині, твої вчорашні кати, твої кати, Олексо, захищают чи зачищають нашу землю. І знову плачуть калини. Кровавими сльозами на зчорнілий сніг.

Ти помер, Олексо! Вічна пам’ять тобі, померлий герой…

Що таке війна? Загине країна, якщо не відповімо. Буде це лише моя провина? Провина маленької людини, що задає багато питань, чи наша, загальна?

На це питання треба відповісти за будь яку ціну. Якщо знову мовчання, то герої вмирають. І не треба брехати людям, що це не так. Вони вмирають. Ми вбиваємо їх…

Олена Степова

24 січня: це цікаво знати

Найважче завдання доручи ледареві — він знайде найлегше рішення.
Закон Хладі

24 січня за григоріанським календарем 24 день року. До кінця року залишається 341 день.

За церковним календарем 24 січня вшановують преподобних Феодосія Великого, Михаїла Клопського, Феодосія Антиохійського та Євецьку ікону Божої матері.

Краплини мудрості:

• Якими б не були твої бажання серед життєвого хаосу та людської суєти – збережи спокій душі. З усією своєю облудою, непосильною працею та розвіяними мріями – цей світ все одно ще прекрасний.
• Не терзай себе уявними нещастями. Часто страхи є наслідками втоми і самотності. Будь лагідним до себе. Ти дитя Всесвіту і так само, як зорі і дерева — маєш право тут бути.

У народі 24 січня називається на честь Феодосія – весняка. За погодою, цього дня визначали майбутній врожай, адже «січень без снігу – літо без хліба». До всього Феодосієве тепло ще й віщувало колись затяжну холодну весну.

Іменинники 24 січня:
Віталій, Володимир, Михайло, Степан, Терентій, Федір, Феодосій, Віра

24 січня народились:
1901 — Михайло Ромм, кінорежисер;
1935 — Іван (Стінка), Митрополит Української Православної Церкви Канади;
1941 — Юрій Покальчук, український письменник.

Події 24 січня:
1861 — У Петербурзі вийшов перший номер українського щомісячника «Основа».
1923 — У Харкові створено Спілку пролетарських українських письменників «Гарт».

Сьогодні ви про ці факти не знали:

• Леонардо да Вінчі винайшов будильник, який тер сплячому ноги.
• Джордж Вашингтон вирощував маріхуану у власному саду.
• Сара Бернар зіграла 13-ти річну Джульєту у 70-річному віці.
• Чи знаєте ви, що:
• Група нейробіологів в Кембриджі (Велика Британія), провела дослідження і за його результатами заявила про те, що людині потрібно не більше 15 хвилин на те, щоб вивчити нове слово раз і назавжди.
  Як правило, для цього потрібно прослухати це слово приблизно 160 разів, на що в середньому йде близько 15 хвилин.
  За словами авторів дослідження, мозок будь-якої людини починає активно думати після того, як почує слово, однак якщо воно незнайоме, то нейрони головного мозку починають досить цікаво поводитися, що й відрізняє процес запам’ятовування.

23 січня: це цікаво знати

Через слух люди впадають у високоум’я, пиху й порожню славу, особливо, коли прислухаються, що їх хтось хвалить
Петро Могила

За церковним календарем 23 січня вшановують святителя Григорія, єпископа Нисського, преподобного Дометіана, єпископа Мелітінського, святителя Феофана, священномученика Анатолія, преподобного Маркіяна та преподобного Павла Комельського.

У народі святителя Григорія називали Літоукажчиком, тому що природні явища цього дня вказували на погоду майбутнього літа.

Якщо у цей день буде іній на деревах і стогах, то літо буде мокрим і холодним. Якщо вітер дме з півдня — літо буде грозовим. Якщо наші пращури у цей день спостерігали іній, то вірили, що 15-16 червня буде дощ.

Іменинниками ж 23 січня є:
Григорій, Макар, Павло, Марко, Феофан

23 січня народились:

1848 — Богдан Ханенко (Чернігівська обл.) – промисловець, колекціонер, меценат. Відіграв важливу роль у створенні Київського художньо-промислового та наукового музею.

Події 23 січня:

2002 — 18-річний Руслан Пономарьов з Краматорська достроково став наймолодшим в історії чемпіоном світу з шахів за версією ФІДЕ
2005 — Інавгурація третього Президента України Віктора Ющенка.

Чи знаєте ви, що:

Богдан Ханенко – людина, яка близько сорока років збирала твори світового мистецтва і подарувала Києву музей.

Народився він 1849 р. на Чернігівщині, де Ханенкам належали землі, подаровані ще гетьманом Кирилом Розумовським. Освіту отримав у Москві, на юридичному факультеті університету. 1975 року його обирають мировим суддею, він одружується на Варварі Терещенко, дочці відомого київського мецената Миколи Терещенка. Можливо, cаме молода дружина й пробудила в душі Богдана пристрасть до колекціонування. Спершу він збирав роботи давніх майстрів західних шкіл, потім, працюючи п’ять років у Варшаві, захопився збиранням скульптури, виробів художньої промисловості.

1881 року Богдан Іванович вийшов у відставку, і молоде подружжя поселилося в Києві. З 1889 року Б.Ханенко очолив управління справами Товариства заводів братів Терещенків, брав активну участь у всіх благодійних акціях тестя, продовжував збирати твори мистецтва і мріяв про музей, у залах якого можна було б розмістити зібрані скарби.

Питання про Міський музей у Київській Думі порушувалося ще з 1888 року, в 1894 р. було створено Комітет, що мав опікуватися його будівництвом. На першій же його нараді М.Терещенко заявив, що його родина дає на будівництво музею 50 тисяч карбованців, його підтримали інші члени Комітету, й одразу ж було зібрано капітал у 63 тис. крб.

Богдан Іванович активно почав працювати в Комітеті. Автором найкращого проекту, який відповідав рельєфним особливостям ділянки, яку виділило місто, став архітектор П.Бойцов. 21 вересня 1887 року урочисто заклали будівлю Міського музею. Його детальний проект розробили київські архітектори В.Миколаєв і В.Городецький. У серпні 1889 р. на першому поверсі вже працювала виставка, на якій було представлено колекцію В.Хвойди (понад 2000 експонатів), на придбання якої М.Терещенко пожертвував 5 тис. крб.

Богдан Іванович і Варвара Миколаївна передали музею зі своєї археологічної колекції 3145 предметів. Вони розв’язували як проектні, так і фінансові проблеми музею.

Коли навесні 1917 року Богдан Іванович тяжко захворів, то заповів усі свої капітали і колекції Художньо-промисловому музею за єдиної умови: музей повинен називатися «Зібрання Ханенка». Але Головосвіти вирішило, що «через відсутність у Ханенка революційних заслуг музей має носити ім’я когось більш достойного».

Лише 1988 року будівлю та інтер’єри на вулиці Терещенківській реставрували, і після тривалих років забуття музей має тепер ім’я тих, які його створили – Богдана та Варвари Ханенків. (газ. «Народне слово»)

Експрес-урок - Ніколи і нікому не "задавайте" питань!

             

До уваги учнів!

В усіх школах Рівного продовжено карантин по 29 січня включно!

Рішення про відновлення навчання буде прийнято 29 січня на засіданні спеціальної комісії.

 Вітаю!!                      Вітаю із перемогою ( І місце) у ІІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури 

Якубець Наталію Олегівну!!

Бажаю мудрості, наполегливості, кмітливості для нових перемог!

Дякую за титанічну працю!

                    

                 Вітаю!!

Вітаю із перемогою (І місце) у міському етапі конкурсу учнівської творчості "Об'єднаймося ж, брати мої!"(номінація "Поезія") Самчук Єлизавету Вікторівну!

Бажаю, щоб творчість дарувала натхнення, задоволення, перемоги!

Дівчатка, Ви - гордість нашого класу та школи!!

21 січня: це цікаво знати

За церковним календарем 21 січня вшановують преподобних Георгія Хозевіта, Еміліана — сповідника, Григорія-чудотворця Печерського, Григорія-затворника Печерського, священномученика Ісидора та преподобних Паїсія Углицького та Іллю Єгипетського.

У народі 21-ше січня називається днем Опанаса, Пів–Івана, або останнім Різдвяним днем. Його святкують переважно жінки, бо кажуть, що “Пів-Івана полоще ложки”. Цей день ще називали “виряджанням” або “проганянням свят”.

Якщо 21 січня вітер був зі сходу, літо мало бути холодним і дощовим, а з півдня – спекотним і грозовим..

Якщо день видасться ясним, то слід чекати засушливого літа.

Іменинники 21 січня:
Григорій, Євген, Василина, Домна, Юліан, Сидір, Антон, Агнеса

Події 21 січня:

1919 — відбулися Закарпатські всенародні збори, де ухвалили рішення щодо возз'єднанні Закарпаття з Україною
1978 — Олекса Гірник вчинив самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації

21 січня святкують:

Міжнародний день обіймів

Чи знаєте ви, що:

Міжнародний день обіймів — одне із найбільш незвичайних свят, яке відзначають у світі. Згідно з традицією, в цей день стиснути у дружніх обіймах можна навіть незнайомих людей.

Свято з'явилося в 70-х роках XX століття в студентському середовищі західноєвропейської молоді. Саме в цей день хлопці й дівчата обнімали один одного без усякого інтимного підґрунтя.

На думку вчених, одне додаткове обіймання тривалістю 20 секунд допомагає людині почувати себе більш щасливою, а діти, яких обнімають щодня, розвиваються швидше своїх однолітків.

Існують й інші наукові обґрунтування корисності обіймів: дружелюбні дотики підвищують імунітет, стимулюють центральну нервову систему, підвищують рівень гемоглобіну в крові, а також іншого гормону – окситоцину, що викликає доброзичливу прихильність до інших людей.

Вірджинія Сатир, всесвітньо відомий американський психолог дослідила: «Нам потрібно до чотирьох обіймів в день для виживання. Нам потрібно до восьми обіймів у день для підтримки. Нам потрібно до дванадцяти обіймів у день для росту»

Обійми набагато корисніше, ніж може здатися на перший погляд. Вони сприяють нормалізації як фізичного, так і психічного стану людини.

У клінічній психології існує навіть цілий розділ, присвячений цьому питанню. Учені й психологи, провівши ряд досліджень, з'ясували:

• У процесі обіймів в організмі виділяється більше ендорфінів – речовин, які знімають біль і викликають почуття ейфорії. У зв'язку з цим, обійми також стимулюють імунну систему людини.
• Діти, яких багато обіймали батьки, мають краще здоров'я й більш стійку психіку. Нестача обіймів може призвести до того, що дитина виросте емоційно холодною, нездатною любити.
• Суспільства, де люди схильні до прояву емоцій, у тому числі й до обіймів, більш дружелюбні й терпимі.
• Обійми допомагають людині відчути себе захищеним, улюбленим, необхідним, знижують тривожність.
• Вони приносять психологічне й фізичне задоволення.

Уже підраховано: найбільш щедрі на цей дружній жест – європейці, а найбільш скупі – англійці й американці. У той час, як європейці торкаються один одного при зустрічі, в середньому, 100 разів за годину, американці – усього лише 2 або 3 рази.

Експрес-урок - З 1 до (чи по) 5 червня?

20 січня: це цікаво знати

За церковним календарем 20 січня відзначають Післясвято Богоявлення та Собор Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.

За часів царя Ірода у Єрусалимі жив священик Захарія з дружиною Єлизаветою. Вони були вже похилого віку та не мали дітей. Одного разу під час богослужіння ангел сказав Захарії, що його дружина народить сина і назвуть вони його Іоанном. Захарія не повірив, і тоді ангел за невіру покарав його німотою до того дня, коли все здійсниться. Як провіщав ангел, у Захарія і Єлизавети народився син. Коли восьмого дня запитали, як його назвати, батько написав на дощечці «Іоанн». Після чого відразу почав говорити, благословляючи Бога.

Іоанна Хрестителя ще називають Предтечею, бо прийшов він до Ісуса, щоб приготувати людей до появи Месії.

Цей день є кінцем святок: “Іван Хреститель свята відвів”. Якщо цього дня стояла ясна і холодна погода, то літо очікувалось засушливе, а похмура і сніжна — натякала на рясний урожай. До 20-го січня закінчувались Богоявленські морози, і хоча попереду ще була майже половина зими, люди вже жили в очікуванні тепла: “Тріщи, мороз, не тріщи — минули Водохрещі: дуй, хурделиця, не дуй — на Великдень пішло”.

У народі 20 січня називається Посвятки. З цього дня починаються зимові М'ясниці, або М'ясоїд. До самої Масляної можна засилати сватів та справляти весілля. З Івана Хрестителя жінкам уже дозволялося шити і прясти, а отже, виконувати й іншу роботу.

Не випадково залишилося прислів’я: «Після Івана Предтечі хто не робить, того б’ють у плечі» або «Прийшов Іван Предтеча та й забрав свята на плечі».

У ці дні спостерігали за погодою і примовляли: «Тріщи не тріщи, а вже пройшли Водохрещі».

Іменинники 20 січня:
Івани, Опанаси, Себастіани

20 січня народились:

1865 — Михайло Туган-Барановський, перший економіст східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків. Його концепції стали підгрунтям розробленої Дж. М. Кейнсом теорії прогнозування ринкової кон'юктури. Один із засновників Національної академії наук України, міністр фінансів УНР. Автор близько 140 праць.

1918 — Олександр Шалімов, хірург, один із засновників української хірургічної школи. Під керівництвом О.Шалімова проведено першу в Україні операцію пересадки серця.
«Підводься, якщо впав, і йди далі» (Олександр Шалімов)

Події 20 січня:

1661 — У Львові засновано університет Казимира. Нині — Національний університет імені Івана Франка.
1918 — У Києві відкрився всеукраїнський церковний собор.
1972 — Розпочалася друга хвиля арештів дисидентів в Україні.

20 січня відзначають:

День Автономної Республіки Крим

Чи знаєте ви, що:

20 січня в 1991 році більшість кримчан на загальнокримському референдумі висловилися за відновлення Кримської автономії, що визначило статус Криму у складі України.

Враховуючи волю кримчан, 12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки». У період загальної ейфорії суверенізації Крим пережив чи не весь світовий досвід державного будівництва, у тому числі президентську і парламентську форми правління і період лихоліття — без Конституції і повноважень, не раз опинявся на межі міжнаціональних і соціальних конфліктів.

На думку ряду спостерігачів, у складний історичний період саме відтворення автономії дало змогу — зберегти на півострові міжнаціональний світ, забезпечило умови для нормального соціально-економічного і культурного розвитку жителів півострова.

У лютому 2009 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим звернулася до Верховної Ради України встановити на території автономії додатковий святковий день: 20 січня — Дня АРК.

На початку 2014-го року, зусиллями Російської Федерації і її агресивними діями відносно України, кримська територія була окупована, а кримське суспільство позбавлене привілеїв української автономії. Український народ, що відрізняється від російського агресора своєю толерантністю, консолідувався. Почалася боротьба за мирне повернення Криму, який і зараз по діючим міжнародним протоколам є територією України.

Кілька цікавих фактів про Крим

• Територією Криму протікають 257 річок (найбільші — Салгир, Альма). Понад 50 солоних озер знаходиться у Криму
• Південний берег Криму — найтепліше місце в Україні, та 8 кліматична USDA зона за класифікацією Міністерства сільського господарства США
• Гора Ай-Петрі — найвітряніше місце в Україні, вітер зі швидкістю понад 50м/с тут може дути понад 125 днів на рік
• У Криму можуть рости цитрусові культури (наприклад юзу)
• Водоспад Учан-Су, висотою понад 98 м., — найвищий водоспад в Україні

19 січня: це цікаво знати

За церковним календарем 19 січня відзначають Богоявлення Господнє, хрещення Ісуса Христа і освячують воду.

Православна церква вчить, що саме цього дня Ісус з Назарета прийшов до Іоанна. І коли той поклав Йому руку на голову, тоді і сам був охрещений від Нього. Охрестившись, Ісус вийшов з води, і розкрилися над Ним небеса, і побачив Іоанн Духа Святого, що спускався, як голуб, і зійшов на Христа, а з неба було чути голос Бога Отця: «Це Син Мій улюблений. У Ньому Моє благовоління».

На Водохреща 19 січня воду освячують у річках, ставках та криницях. Зветься вона хрещенською. Люди вірять, що вона є своєрідною панацеєю від багатьох недуг та приписують їй властивість ніколи не псуватися.

Колись за тиждень до свята на водоймах випилювали крижаного хреста, обливали його буряковим соком та прикрашали ялиновими гілками. На водосвяття відправлялися всі. Після освячення води, пучком сухих васильків кропили все у хаті та господарстві, потім писали хрестики на образах, сволоці, дверях і миснику. По обіді дівчата бігли вмиватися в йорданській воді, «щоб були рожеві лиця». А хлопці змагалися навкулачки за хреста: куток проти кутка або село проти села. Переможці забирали собі крижаного хреста.

За погодою цього дня прогнозували погоду на літо. Якщо холодна, ясна погода — літо засушливим буде. Похмура і сніжна — на рясний урожай. У давнину говорили: “День теплий — хліб темний (густий)”, отже, варто було очікувати хорошого врожаю хлібів. Також на хороший врожай вказували сині хмари та сніг пластівцями.

19 січня народились:

1889 — Марія Тим'як (Івано-Франківська обл.) — народний майстер мистецької кераміки. Створювала оригінальний побутовий посуд (миски, глечики), вазочки і фігурки, оздоблюючи їх геометричним орнаментом. Вироби зберігаються у музеях Києва і Львова.

1897 — Гордій Левченко, військово-морський діяч, адмірал, головнокомандувач Балтійського флоту. У 1939—1942 роках — заступник наркома ВМФ СРСР. Під час Другої світової війни керував обороною Криму.

1912 — Тимофій Левчук (Житомирська обл.) — український кінорежисер, народний артист. Фільми: «Іван Франко», «Калиновий гай», «Два роки над прірвою», «Помилка Оноре де Бальзака», «Родина Коцюбинських» та ін.

Події 19 січня:

1906 — побачив світ перший номер першого українського сатиричного журналу «Шершень».
1907 — В журналі «Вар'єте» з'явилися перші рецензії на кінофільми.

Чи знаєте ви, що:

Перший україномовний ілюстрований сатиричний журнал «Шершень» виходив від 6 (19) січня до 14 (27) липня 1906 року в Києві.

Його видавцем і редактором був Володимир Лозинський. За цей період з’явилося 26 чисел, з них три були подвійні. Було встановлено, що причиною виходу у світ подвійних номерів була конфіскація матеріалів, в основному малюнків, що готувалися до наступних випусків.

Перший подвійний номер «Шершня» (16-17) вийшов 28 квітня 1906 р. Досі не встановлено, який саме матеріал № 16 потрапив під заборону, але було зрозуміло, що подальше видання журналу було під загрозою. Боючись заборони видання «Шершня», редакція вирішила негайно отримати дозвіл на випуск іншого аналогічного видання. Ним мав стати ілюстрований гумористично-сатиричний журнал «Чміль». Дозвіл на його видання отримав секретар журналу «Шершень» А. Коваленко 15 квітня. Але «Шершень» не заборонили і дозвіл на новий журнал залишився невикористаним.

Над випусками «Шершня» працювали такі визначні постаті, як Михайло Коцюбинський, Агатангел Кримський, Іван Липа, Осип Маковей, Іван Нечуй-Левицький, Людмила Старицька-Черняхівська, Василь Стефаник, С. Тимченко, Гнат Хоткевич та ін.

На обгортці першого номера «Шершня» − малюнок Ф. Красицького, родича Т. Шевченка. Малюнок без назви і супровідного тексту, але його зміст зрозумілий. Художник висвітлив класовий поділ суспільства та його боротьбу. Через проломану тюремну стіну молодий робітник лівою рукою передає ув’язненій українській дівчині прапор з написом «Воля». Біля неї лежать на бруку тіла вбитих. А далі зображені фабрики, оточені густим чорним димом.

Ф. Красицькому належать й інші гострі карикатури, в яких зображував в’язня, котрий через ґрати дивиться на ластівки, що звили гніздо, або п’яного довговусого і череватого пана-росіянина, що солодко спить на мальованій печі, а в дверях товпляться селяни, чекаючи його наказів про розподіл роботи...

Видання «Шершня» припинилося у липні 1906 р. без офіційного розпорядження з боку влади. Постійні переслідування, штрафи, конфіскації зламали наполегливість та силу осіб, які готували та видавали журнал.

В українській політичній журналістиці періоду революції 1905 – 1907 рр. журнал «Шершень» займає провідне місце. Це єдиний із сатиричних журналів України, який неодноразово привертав увагу філологів, мистецтвознавців та істориків.

У фондах НБУ ім. В. І. Вернадського, у відділі рідкісної книги зберігаються всі номери журналу «Шершень», окрім останнього (№ 26) за 1906 р.: № 1 – 25. (www.osvita.ua)

До уваги учнів 

10-А класу, які пишуть роботи в МАН у відділеннях літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства і мовознавства!
Дата І етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН переноситься через карантин у школах. 
Уточнену дату захисту буде повідомлено пізніше!

18 січня: це цікаво знати

18 Січня 2016 о 00:06

За церковним календарем 18 січня відзначають Надвечір’я Богоявлення, Хрещенський Святвечір та вшановують священномученика Феопемпта і мученицю Феону, преподобну Синклитикію Олександрійську, пророка Михея, преподобну Аполлінарію, преподобних Фостирія та Міну і преподобного Григорія Акритського.

Це одне з 12 найбільших свят православної церкви, що завершує, так звані, різдвяно–новорічні святки. Засноване на згадку про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан, де Він оголосив Себе Месією і Спасителем світу.

18 січня, як і у Різдвяний переддень, віруючі весь день дотримуються суворого посту, а вечеряти сідають лише коли з'явиться на небі перша вечірня зірка. Цього вечора готують третю і останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона «голодною».

На вечерю подаються лише пісні страви: смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері діти колись вже проганяли кутю. Вибігали з хати, били палками по причілку і примовляли:
Тікай кутя з покутя,
А узвар – іди на базар,
Паляниці, лишайтесь на полиці.

У Надвечір'я Богоявлення у церкві святять воду. Вона називається богоявленською. До богоявленської води християни віддавна мали особливе благоговіння. Вважалося, що освячена цього дня вода ще святіша, ніж з Водохреща. Нею окроплюють храми і оселі, призначають її пити тим, хто не допускається до святого причастя. Також нею окроплюють людей, житло та худобу, «щоб Бог милував від злої напасті».

Іменинниками 18 січня є:
Григорії, Романи, Аполлінарії і Феони.

18 січня народились:

1864 — Іван Їжакевич (Черкаська обл.) — український живописець, іконописець, письменник, графік. Автор картин «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Тарас Шевченко — пастух», «Битва козаків зі шляхтою», «Гайдамаки під Уманню», «Повстання селян у Галичині», «Перебендя» та ін.
1899 — Ліна По (Поліна Горенштейн) ( м. Катеринослав) — український скульптор. Творила навіть, втративши зір. Найбільшої майстерності досягла в жанрі портрета.
1894 — Василь Батюшков (м. Самара, Росія) — український живописець. Оформлювач павільйонів у Києві на ВДНГ.
1936 Степан Жупанин (Закарпатська обл.) — український поет, педагог. Автор численних збірок для дітей.

Події 18 січня:

1654 — Переяславська Рада ухвалила рішення щодо приєднання України до Росії,
1944 — на Волині відбулися перші серйозні сутички Української повстанської армії з військами НКВС .

Чи знаєте ви, що:

Обдарування Поліни Горенштейн яскраво виявились з дитинства — вона захоплювалась музикою й танцями, писала вірші, малювала, ліпила. У 1913 році в Катеринославі чотирнадцятилітня Поліна одночасно із заняттями в хореографічній студії бере уроки в скульптора-професіонала. З берега Дніпра приносить додому глину, ліпить різні фігурки. Та в душі все сильніше звучить музика, а перед очима танцює Айседора Дункан. Вона вчиться в школі балерини Тальори, а потім у школі хореографії К. Воронкова. І от в 1919 році народжується балерина — Ліна По.

Якийсь час вона виступає в театрах Києва та Харкова, працює постановником танців у Маріуполі. А в 1921 році її відряджають на навчання до Москви. З 1921 року вона в Москві. Виступи молодої балерини, її хореографічні вистави публіка сприймала з великим ентузіазмом, але вона не заспокоювалась, постійно працювала над вдосконаленням свого таланту. Щоденні репетиції змінювались відтворенням на папері цікавих танцювальних поз. Заняття скульптурою і малюванням, допомогли їй в оволодінні мистецтвом танцю:

“Я брала олівець і змальовувала особливо цікаві для мене рухи балерин, пози. Я обожнюю людське тіло... Я усмоктувала скульптурну гармонію тих рухів, які може відтворити людина”.

Фото zorya-gazeta.dp.ua

1934 року сталася біда. Поліна Михайлівна тяжко захворіла: параліч рук і ніг, втрата зору. У лікарні вона провела два роки, лікарі повернули їй можливість рухатись, але молода балерина залишилась сліпою. Повернувшись додому, Ліна По показала свої перші недосконалі статуетки відомому художникові Михайлу Нестерову. Вимогливий до себе й інших, Михайло Васильович схвалив її роботи і допоміг Ліні Михайлівні повірити в те, що вона зможе знайти своє місце в житті. Так народилась скульпторка Ліна По.

Уже на початку 1937 року Ліна Михайлівна створює однофігурні композиції на теми хореографії, які виконані не тільки з досить високою професійною майстерністю, але й виражають суть самого танцю. Кращі серед перших її скульптур — “Танець із покривалом” і “Балерина (Пірует)”.

Її подвижницький шлях в образотворчому мистецтві продовжувався 12 років, до самої смерті. Не маючи змоги танцювати на сцені, вона танцювала душею і уявою — створила цикл скульптур танцівниць. Тут як окремі фігури, так і складні композиції, в яких приваблюють точність передачі рухів, ліризм, одухотвореність образів, відчуття свята.

Її скульптуру “Стрибок” вважають одним із найкращих творів сучасної пластики невеликих форм. Нині скульптура знаходиться у Третьяковській галереї в Москві. Скульптурний портрет – бюст Олександра Пушкіна за її авторства знаходиться в Санкт-Петербурзі, в квартирі-музеї О. С. Пушкіна.

Померла Ліна По 26 листопада 1948 року. Вона мала рідкісне обдарування — просторову уяву, доведену до високого ступеня досконалості. “Бачила” предмети, явища, людей яскраво й тримірно, ніби в об’ємному кіно. Їй були притаманні надзвичайна працелюбність, бажання залишатьсь в активному житті, цілеспрямованість.

Вона пробуджувала енергію в людях. Творила сама і надихала на творчість інших. Письменник М. М. Пришвін після знайомства з нею писав у щоденнику: “Ворухнулась у душі героїня моєї майбутньої повісті...” А коли майстрині не стало, він записав: “Вона була борцем за гідне життя тут, на землі... Що може бути кращим за те, щоб сліпа давала світло людям...”. (газета Дніпропетровщини «Зоря»)