30 серпня: це цікаво знати

30 серпня – передостанній день місяця варто згадати все, що подарував цей чудовий останній місяць літа.
Першим святом місяця був день Іллі (2 серпня). Вважається, що на Іллю закінчується літо і купальний сезон. Також вважається, що саме з Іллі починається серпневий зорепад.

Другим великим святом серпня є Маковія, або перший Медовий Спас (14 серпня), коли святять мак, чорнобривці та василькі, а також печуть пісні коржики «маковики», бо з цього часу розпочинається двотижневий Успенський піст, або ж Спасівка.

Третім святом є другий Яблучний Спас (19 серпня) – день Преображення Господнього, коли святять яблука та іншу городину як символ розквіту і плодючості землі.

Четверте свято двонадесяте – Успіння Богородиці. У цей час закінчують збирати фрукти, починають сівбу озимини і вважається, що з цього дня починається «молоде» бабине літо.

Останнім святом серпня є Післясвято Успіння, Третій Спас, або Спас на полотні. Люди вірили, що якраз цього дня у вирій відлітають ластівки.

За всіма цими святами визначали погоду на осінь та зиму.

У народі вважали, що з 30 серпня – дня Мирона – починається листопад. Першими починають скидати листя берези, потім липи, в’язи і черемхи.

За церковним календарем 30 серпня вшановують мученика Мирона пресвітера, преподобного Аліпія, мучеників Павла, Юліані, Фирса, Левкія, Короната, Патрокла, Стратона, Пилипа і інших.

Іменинниками 30 серпня є:

Уляна, Мирон, Павло, Лев, Стратон, Пилип.

30 серпня народились:

1922 — Павло Глазовий, український поет-гуморист, сатирик. Автор поеми ««Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.

«Йде синок до школи вперше. Пита батька мати: — Якій мові ми синочка будемо навчати — Українській чи російській? Обидві ж хороші. — Хай вивчає ту, якою печатають гроші». (Павло Глазовий).

1883 — Дмитро Донцов, український літературний критик, публіцист, політичний діяч, засновник теорії українського націоналізму. Автор праці «Націоналізм».

Чи знаєте ви, що:

Павло Глазовий двічі міг загинути на війні наглою смертю, однак двічі його рятував випадок, або, як він сам сказав, Боже провидіння.

Вперше, це сталося після одного з неочікуваних нальотів німецької авіації на аеродром, де воював Глазовий. Після бомбардування залишилось лише три літаки та щільно перекопане бомбами літовище. Серед трьох вцілілих машин була і та, на якій літав майбутній гуморист. У його підпорядкуванні служив молодий моторист — хлопчина порядний і слухняний, але трохи незібраний в роботі. Перед вильотом на інший аеродром Глазовий наказав йому провести повну заміну масла в системі двигуна. Він виконав завдання, але… забув закрутити кришку масляного бачка. Під час запуску двигуна масло за лічені секунди опинилося на фюзеляжі і кабіні пілота. Почався гамір, переполох! І тоді командир полка наказав членам штабу і технікам сідати в інший літак, а Глазового з його мотористом залишив драїти машину. Це їх і врятувало. У літака, куди сіли всі, хто вцілів після нальоту німців, раптово заглух один з двигунів і він, падаючи на землю, вибухнув. Ніхто не вижив. Так своєю незібраністю моторист врятував і себе, і Глазового.

Вдруге посланцем Небес став старший лейтенант, що вибіг зі штабної землянки саме у той момент, коли Глазовий проходив поряд. Підкликавши його, він наказав терміново евакуювати дітей з Ленінграду. Як з’ясувалося потім, евакуювали вони не дітей, а номенклатурну шайку з її сімейним потрухом. Проте, повернувшись після евакуації, вони побачили, що аеродром знову вщент перекопаний німецькою авіацією. Того старшого лейтенанта Павло Глазовий більше не зустрічав у своєму полку, однак його обличчя — обличчя ангела-охоронця, назавжди залишилося у пам’яті гумориста.

Шановні учні 11-А класу!!

Свято Першого дзвоника відбудеться 1 вересня о 9.00 годині!

Прошу з'явитися в наш 305 кабінет заздалегідь ( о 8.30), щоб отримати подарунки першокласникам ( книжки), які ми вручимо діткам під час лінійки.
Прохання прийти на святкову лінійку у вишиванках.
          До зустрічі!

        Шановні учні 11-А класу!

Прохання підготувати на перший урок в 11 класі повідомлення ( презентацію, проект тощо) на одну із тем : "Сучасна видатна особистість України" або " Сучасна видатна подія України".
Буду рада почути Ваші думки!!

                            Шановні учні 11-А класу!

Підручники для 11 класу можна буде отримати 30 серпня о 13.00 в нашому 305 кабінеті.

                                               До зустрічі!

                 Увага!!

На сайті управління освіти Рівного опубліковано звіт про роботу управління за 2015 – 2016 навчальний рік. Усі, хто бажає ознайомитися з інформацією, переходьте , будь ласка, за посиланням 

Звіт про роботу управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради за 2015 – 2016 навчальний рік - Відкрити...

29 серпня: цей день в історії

Пам'ятник Сергію Бубці в Донецьку

1756 - почалася Семирічна війна (1756-1763 рр.).: король Пруссії Фрідріх II з шістидесятитисячною армією вторгся в Саксонію.

1831 - знаменитий англійський фізик Майкл Фарадей відкрив явище електромагнітної індукції.

1842 - закінчилася Перша Опіумна війна між Великобританією і Китаєм (англійці отримали важливе торгове місто Гонконг і право торгувати через п'ять китайських портів, крім цього англійці змусили китайців виплатити військову контрибуцію у вигляді 23 мільйонів доларів).

1885 - німецький інженер і конструктор Готліб Даймлер отримав патент на мотоцикл (за своє життя спільно з Вільгельмом Майбахом розробив один з перших автомобілів і кілька типів бензинових двигунів внутрішнього згоряння).

1897 - створена Всесвітня сіоністська організація, основна мета - повернення євреїв на свою історичну батьківщину, Ізраїль.

1898 - засновано компанію "Гудієр" (на сьогоднішній день вважається законодавцем моди у виробництві автомобільних шин).

1946 - розширення ООН: до складу увійшли Швеція, Афганістан і Ісландія.

1999 - в Донецьку відкрили прижиттєвий пам'ятник видатному легкоатлетові Сергію Бубці.

2001 - учені-генетики виявили людський ген довголіття.

2009 - з ініціативи Казахстану Організація Об'єднаних Націй проголосила 29 серпня в якості Міжнародного дня дій проти ядерних випробувань. 

29 серпня  народились:

1632 - британський філософ, прихильник лібералізму Джон Локк (його думки справили величезний вплив на праці Вольтера і Руссо, відбилися в американській Декларації незалежності).

1862 - бельгійський письменник Моріс Метерлінк (автор філософської п'єси-притчі "Синій птах", у своїх творах показав спроби душі досягти розуміння і любові; став лауреатом Нобелівської премії з літератури).

1868 - відома українська письменниця Людмила Старицька-Черняхівська.

1904 - німецький хірург і уролог Вернер Форсман (розробив спосіб катетеризації серця).

1915 - шведська кіноактриса Інгрід Бергман (входить в сотню найвидатніших актрис кінематографа, тричі лауреат премій "Оскар").

1923 - англійський актор театру і кіно Річард Аттенборо (нині очолює Королівську академію драматичного мистецтва).

1936 - американський політичний діяч Джон Маккейн (прихильник нарощування військового потенціалу США, вважається головним русофобом Америки, зробив блискучу кар'єру в армії, нагороджений медалями Срібна зірка, Бронзова зірка, Легіон честі, Пурпурне серце і Хрестом за видатні льотні досягнення).

1938 - американський актор Елліотт Гулд (брав участь у відомому фільмі "Одинадцять друзів Оушена").

1958 - легендарний співак Майкл Джексон (рекордсмен Книги рекордів Гіннесса, вніс значний внесок в розвиток популярної музики).

29 серпня: це цікаво знати

29 серпня у народі називається післясвятом Успіння, Третім літнім Спасом, або Спасом на полотні. Остання назва походить від назви церковного свята, що відзначається 29 серпня - перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного образу Ісуса Христа.

Свято пов'язане з переказом про те, як тяжко хворий цар Едеси Авгар, почувши про Ісуса Христа, послав до нього свого художника з листом, де прохав вилікувати його. Художник кілька разів намагався змалювати Ісуса, але йому це не вдалося і тоді Ісус, побачивши таке, взяв вчетверо складене полотно і вмившись, витерся ним. На полотні відбилося його зображення, яке і передали Авгарові. Цар, отримавши полотно, одужав і з того часу Нерукотворний образ зберігався в Едесі. У Х сторіччі грецький імператор викупив його та перевіз до Константинополя. Проте пізніше Нерукотворний Образ зник, і дотепер його так і не знайшли.

В Україні на Третього Спаса колись випікали з нового врожаю хліб, пиріжки, печиво, пригощали ними родичів і сусідів, вихваляючись новим врожаєм. А ще вірили, що якраз цього дня у вирій відлітають ластівки. І підмічали: якщо цього дня відлітають журавлі – до ранньої зими.

Також за церковним календарем 29 серпня вшановують мученика Діоміда лікаря, 33-и Палестинських мученики і преподобного Херимона Єгипетського.

Іменинниками 29 серпня є:

Демид

29 серпня народились:

1868 — Людмила Старицька-Черняхівська, українська письменниця, драматург, перекладач, мемуарист, громадський діяч. Автор драматичних творів «Гетьман Петро Дорошенко», «Розбійник Кармелюк», «Іван Мазепа», мемуарів «Хвилини життя Лесі Українки», «Спогади про М.В.Лисенка».
«В наших обох родинах Старицьких і Косачів панував особливий літературний дух; тому, хто мав хоч іскру таланту, не писати тут було цілком неможливо. Тут завжде писали, розбирали твори, читали їх, видавали збірники і взагалі жили в осередку громадських і літературних інтересів» (Людмила Старицька-Черняхівська)

Події 29 серпня:

1619 — відбулась «Кам'янка Струмилова» — перша відома в історії постановка українських інтерлюдій.
1698 — Петро І заборонив носити бороди й наказав вдягати європейський одяг.
1949 — СРСР провів перше вдале випробування атомної бомби в Семипалатинську.
1992 — відбулося перепоховання мощів патріарха Йосипа Сліпого у храмі Святого Юра у Львові.
1999 — У Донецьку відкрито прижиттєвий пам'ятник Сергію Бубці.

Чи знаєте ви, що:

У місті Борислав на Львівщині зібрано 54 реліквії, пов’язані з життям Ісуса Христа.

У храмі святої Анни є мощовик, в якому зібрані часточки мощей і реліквій, що безпосередньо пов’язані з життям Ісуса Христа і з життям Пресвятої Богоматері.

Унікальний мощовик складається з чотирьох частин. У першій частині знаходяться матеріальні речі, які належали Ісусу Христу чи з якими він контактував. Зокрема, тут є частинки — ясел, в які Діва Марія положила новонародженого Ісуса; Животворного хреста, на якому Син Божий був розіп’ятий; тернового вінця, що одягали на Його голову солдати; Туринської плащаниці, а ще – земля, просякнута фізичною кров’ю Спасителя.

У другій частині мощовика знаходяться мощі всіх дванадцяти Апостолів.

Третя частина присвячена Богородиці та її родині. Серед речей, зокрема, волосся Матері Божої, клаптик її ризи і клаптик її Покрову, тобто Хустини.

А у четвертій частині мощовика зберігаються мощі святих, які безпосередньо контактували з Ісусом під час його земного життя. Беручи до уваги цінність святинь, мощовик виносять до віруючих лише на великі релігійні свята для благословення.

До 29 серпня дозріли горіхи, а тому свято і стали називати Горіховим Спасом. Намагалися приурочити до нього проведення різних ярмарків, на яких продавали полотно та інші товари.

У народі це свято також називали Спожинками. Відзначали 29 серпня прихід осені. Ластівки відлітали у теплі краї. Повітря ставало більш прохолодним. Пекли хліб з нового врожаю.

29 серпня селяни намагалися обов’язково сходити до церкви і помолитися Богу.

 29 серпня - відбулася Іловайська трагедія

Як відомо, бої за важливий стратегічний об’єкт Донбасу – місто Іловайськ, тривали з середини серпня. Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, але тут втрутилася російська армія. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. На 28 серпня становище наших військових, які на ту пору ще залишалися в оточеному місті (близько 500 чоловік), стало критичним. Цього ж дня Президент Петро Порошенко звинуватив Росію у відкритому збройному вторгненні на Донбас і скасував з цієї причини візит до Туреччини. Згідно зі звітом Міністерства оборони України, вторгнення російських військ на територію України відбувалося протягом 24-29 серпня 2014 року, а загальна кількість контингенту складала до 4 тисяч військовослужбовців. Тим часом, президент Росії Володимир Путін, граючи роль миротворця, 29 серпня запропонував проросійським бойовикам відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті, адже тоді загинуло чимало українських військових. Дані про втрати різняться й по сьогодні: як стверджує начальник Генштабу Збройних Сил України Віктор Муженко, у серпні 2014 року втрати армії становили 427 чоловік, 781 – поранені,  з 21 серпня по 5 вересня 2014 року, зокрема в районі Іловайська, загинули 150 військових, 90 були поранені. Генпрокуратура оперує іншими даними, називаючи від 366 до 500 чоловік загиблих. Вцілілі учасники тих пекельно-серпневих подій називають ще більшу кількість загиблих. Але, як пише в своїй останній книжці «Блокпост» поет і воїн Борис Гуменюк, «Хто плаче за цифрами?…»

27 серпня - День вшанування пам'яті Івана Франка
 Пропоную деякі цитати із творчості Каменяра ( остання - цікавенько про блондинок)

Шукай краси, добра шукай! Вони є все, вони є всюди. Не йди в чужий за ними край, Найперш найди їх в своїй груди.
" Шукай краси, добра шукай!"

	Лиш боротись — значить жить!
	—"Vivtre mеmеnto"

	Який я декадент? Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя і свобода, Я є мужик, пролог, не епілог.
	— "Декадент», 1896

	Я переконаний, що економічний стан народу — се головна підстава цілого його життя, розвою і поступу. Коли стан економічний плохий, то говорити про поступ, науку — пуста балаканина. … Такий стан економічний не є вічний і незмінний. Він постав з бігом історичного розвитку, і так само мусить упасти, зробити місце другому, досконалішому, справедливішому, більше людському.
	— Лист до О. Рошкевич, 20 вересня 1878

	Я переконаний, що велика всесвітня революція поволі рознесе теперішній порядок і настановить новий. Під словом «всесвітня революція» я не розумію всесвітній бунт бідних проти багатих, всесвітню різанину; ... Я розумію під революцією іменно цілий великий ряд таких культурних, наукових і політичних фактів, будь вони криваві або й зовсім ні, котрі змінюють всі дотогочасні поняття і основу і цілий розвиток якогось народу повертають на зовсім іншу дорогу.
	—Лист до О. Рошкевич

	Книги — морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить.
	— «Строфи»

	… ми повинні підкреслити дивну, можна сказати специфічно слов'янську особливість наших робітників — недооцінювання власних прав, власних життєвих потреб і нестач. Правда ці потреби і нестачі в приватних колах бувають аж надто відчутні, але щоб довести їх до публічного відома, висловитися одверто і сміливо нагадати про свої права - на це мало хто зважиться.
	— стаття «Що нас єднає і що розділяє», 15 січня 1879

	Ще раз кажу: тільки господарська, ремісна, промислова асоціація може спасти наш народ від економічної руїни, бо тільки тоді кошти господарювання уменшаться, а видатність, продуктивність праці побільшиться. Ніякі другі засоби не зможуть радикально вилічити лиха. Інтелігенція наша повинна мати собі за завдання свого життя — не тільки пізнати ту правду, — вона ж ясна як день, — але по силі можності приложити руку до її осушення.
	— Кілька слів о тім, як упорядкувати і провадити наші людові видавництва // Світ, 1882, № 16-17

	… мета мого життя й деяких моїх товаришів полягає в тому, щоб підтримувати життєві духовні зв'язки української інтелігенції з високо-розвинутими націями Європи, а, з іншого боку, ближче познайомити ці нації з духовним життям українського народу…
	— лист до Е. Енґеля, видавця німецького культорологічного журналу, між 13-16 листопада 1882

	…тілько така інтегральна, всестороння праця зробить нас справді чимось, зробить нас живою одиницею серед народів. Бо ані фіра книжок самих сего не зробить, ані копиця брошур самих, ані пів копи послів самих, ані Академія наук сама, ані тисяча шкіл з руською мовою викладовою самою, ані тисяча віч самих. Треба всего сего, але треба всего, на всі боки, щоб ми справді росли органічно, то тоді тяжше буде ворожій силі спинити нас у тім рості.
	— З кінцем року , стаття, 1896, т. 5, с. 401–407

	Насамперед признаюся в тому гріху, що його багато патріотів уважає смертельним моїм гріхом: не люблю русинів. Проти сеї гарячої любови до «братнього племені», яка часто бризкає зі шпальт польських реакційних газет, моя сповідь може видатися дивною. Але що ж робити, коли вона правдива? Я вже не в літах наївних і засліплених коханців і можу про таку делікатну матерію, як любов, говорити тверезо. І тому повторюю: не люблю русинів. Так мало серед них знайшов я справжніх характерів, а так багато дріб'язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок. Признаюсь у ще більшому гріху: навіть нашої Русі не люблю так і в такій мірі, як це роблять або вдають, що роблять, патентовані патріоти. Що в ній маю любити? Щоб любити її як географічне поняття, для цього я занадто великий ворог порожніх фраз, забагато бачив я світу, щоби запевняти, що ніде нема такої гарної природи, як на Русі. Щоб любити її історію, для цього досить добре її знаю, занадто гаряче люблю загальнолюдські ідеали справедливості, братерства й волі, щоб не відчувати, як мало в історії Русі прикладів справжнього громадянського духу, справжньої самопожертви, справжньої любові. Ні, любити цю історію дуже тяжко, бо майже на кожному кроці треба б хіба плакати над нею. Чи, може, маю любити Русь як расу — цю расу обважнілу, незграбну, сентиментальну, позбавлену гарту й сили волі, так мало здатну до політичного життя на власному смітнику, а таку плідну на перевертнів найрізнороднішого сорту? Чи, може, маю любити світлу будущину тієї Русі, коли тої будущини не знаю і для світлості її не бачу ніяких основ? Коли, незважаючи на те, почуваю себе русином і по змозі й силі своїй працюю на Русі, то, як бачиш, шановний читачу, цілком не з причини сентиментальної натури. До цього примушує мене почуття собачого обов'язку. Як син селянина-русина, вигодований чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю обов'язок панщиною всього життя відробити ті шеляги, які видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видно світло, де пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали. Мій руський патріотизм — то не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо, покладене долею на мої плечі. Я можу здригатися, можу тихо проклинати долю, що поклала мені на плечі це ярмо, але скинути його не можу, іншої батьківщини шукати не можу, бо став би підлим перед власним сумлінням. І якщо щось полегшує мені нести це ярмо, так це те, що бачу руський народ, який, хоч гноблений, затемнюваний і деморалізований довгі віки, який хоч і сьогодні бідний, недолугий і безпорадний, а все-таки поволі підноситься, відчуває в щораз ширших масах жадобу світла, правди та справедливості і до них шукає шляхів. Отже, варто працювати для цього народу, і ніяка праця не піде на марне. — «Дещо про себе самого", авторська передмова до видання творів Івана Франка польською мовою

	Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні — всі без виїмка — поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його. Не забувайте, що ми досі в Галичині жили з національного погляду крайнє ненормальним життям. Велика більшість нашої нації лежала безсильна, закнебльована, а ми, маленька частина, мали свободу рухів і слова. І нам іноді здавалося, що ми — вся українська нація, що ми її чільні ряди, її репрезентанти перед світом. Тепер, коли на російській Україні не сьогодні то завтра повстануть десятки таких центрів, якими тепер являються Львів та Чернівці, ся наша передова роля скінчилася. Ми мусимо почувати себе не піонерами, але рядовими в великім ряді і не сміємо своїх дрібних, локальних справ виставляти як справи всенародні, своїх дрібних персональних амбіцій висувати на першу лінію загального інтересу. — Написаний 1905 року з нагоди революції у Росії; вперше опубліковано в «Літературно-Науковому Віснику»

«Мойсей» (1905)

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

…

Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію мій скромний дар весільний. 

«Перехресні стежки» (1900)

Коли будете женитися, борони вас Боже брати блондинку! Се найнебезпечніший, найфальшивіший і найбільше егоїстичний ґатунок жіночого звіра. Блондинка в душі холодна, без темпераменту, без огню, сама не гріє, але хоче, щоб її гріти, склонна до меланхолії, котра в домашнім житті смакує так само, як скисле молоко. Вона любить бавитися, але тілько бавитися, а властиво, щоб ви бавили її. Сама ж пасивна, інертна, і коли думає про що, то тілько про те, як би допекти вам, зробити вам прикрість, а ніколи про те, як би зробити приємність вам і собі. Вона склонна більше до сліз, ніж до сміху, не тямить добра, яке ви зробили їй, але чудово тямить усе зло і навіть плекає його в своїй душі, як огородник ярину: з маленького, як зерно, факту в неї виростає здоровий гарбуз, величезний буряк, і вона ніколи не втомиться кидати вам ним на голову. Вона чекає тілько нагоди, коли ви в добрім настрою, щоб затроїти вам його; вона, як той ворог у засідці, вибирає для атаки хвилю, коли ви найменше того надієтеся. Коли ви, голодні і втомлені, сідаєте до обіду, вона своїми докорами відбере вам апетит; коли ви збираєтесь до якогось важного діла, до праці, що вимагає скуплення духу, вона накинеться на вас за найпустішу дрібницю, своїми словами отуманить вашу голову, своїми сльозами переверне вашу душу і зробить вас на три дні нездібним до праці. І не забувайте ніколи: у неї тілько шкура тонка, м’яка і прозірчаста, але нерви грубі і тупі. Вона тут плаче і, мовляв, розривається, а там піде до кухні і преспокійно балакає з кухаркою про міські новини, тим часом коли ви обезсилені і розстроєні на цілий день і спомин того дня будете носити в душі довгі роки.

27 серпня: це цікаво знати

«Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить…

Іван Франко

Наші пращури помітили, якщо у цей день тихий вітер, то осінь буде ясною. А ось якщо Міхей з бурею — до непогожого вересня. У минулі часи у цей день спостерігали за журавлями: якщо вони вже відлітають до теплих країв, то до середини жовтня мороз буде, а якщо ні — то зима пізніше прийде.

За церковним календарем, 27 серпня відзначається Передсвято Успіння Пресвятої Богородиці та вшановується пророк Михей, преподобний Феодосій Печерський, мученик Василій, мученики Матвій і Олексій.

Іменинниками 27 серпня є:

Аркадій, Федот, Михей, Олімпіада, Маркел.

 27 серпня 

 День вшанування пам'яті Івана Франка

День далекобійника

День авіації

Події 27 серпня:

1898 – засновано Київський політехнічний інститут.
1929 — У СРСР уведена «непрерывка»: був ліквідований семиденний тиждень, замість її уведена п'ятиденка — 5 робочих днів, один вихідний.
1934 — Раднарком УРСР ухвалив постанову про заборону знищення лісу в 50-кілометровій зоні навколо Києва.
1955 — Вийшло перше видання Книги рекордів Гіннеса.
1959 — У СРСР прийнята постанова про нагородження випускників шкіл медалями.
1977 — на Чорнобильській АЕС запустили в дію 1-й енергоблок.

27 серпня народились:

1902 — Юрій Яновський, український письменник. Автор роману «Вершники».

1856 — Іван Франко, український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський та політичний діяч. Автор збірок поезій «З вершин і низин», «Зів'яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», поеми «Мойсей», роману «Борислав сміється», повісті «Захар Беркут», драми «Украдене щастя», дитячих творів «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита», «Абу-Касимові капці» та ін.

Чи знаєте ви, що:

Жодна жінка, яка мала стосунки з Франком, не була щасливою. Перше кохання поета, з якою він так і не зміг побратися, Ольга Рошкевич не любила свого чоловіка і вважала себе дуже нещасливою. Вона рано овдовіла. Доживаючи віку у родині сестри Михайлини, зачинилася від світу — ні до кого не ходила, не хотіла нікого у себе приймати, а тільки сиділа і перечитувала листи Франка, що їх просила рідних покласти, коли помре, їй у домовину.

Інші жінки подекуди мали ще трагічнішу долю. Вони втрачали розум, хворіли невиліковними хворобами і рано помирали, або залишалися на все життя самотніми. І все ж найбільше дісталося дружині поета Ользі Хоружинській. Вона народилася у шляхетній не бідній родини. За плечима було навчання в Інституті шляхетних дівчат, студіювання на Вищих жіночих курсах. Зрозуміло, що її рідні не хотіли приймати «задріпаного Франка, якого у Галичині всіляко ігнорують, не пускають у сфери, в яких вона звикла жити. Бідака, який бореться з життям направо і наліво». Однак Ольга вирішила, що вона — саме та, хто врятує Франка від дурного і жорстокого світу...

І після заміжжя залишилася майже самотньою. Навіть ті, хто вважався друзями поета, мали щодо Ольги упередження і докоряли їй, що вона робить щось не так. Вона ж просто намагалася вижити, борсаючись у жахливій бідності. А тут ще й безкінечне шепотіння за спиною. І вона не витримала. Почалися психічні розлади. А після того, як камінь, кинутий у Франка, потрапив у голову сина Андрія і вбив його — Ольга перестала розуміти цей світ. На похороні чоловіка вона не була. Вийшла з лікарні тільки у 1919 році і померла самотньою — попри те, що мала дітей.

Цікавий факт. Чимало з наближених до Івана Франка жінок, читаючи його поезію, уявляли його як Аполлона і обов’язково як брюнета з голубими очима. А коли бачили вперше, то дуже розчаровувалися. І лише з часом прив’язувалися до нього надовго.

26 серпня: це цікаво знати

26 серпня наші пращури прибирали у хлівах і погребах, щоб до зимових сховищ не пристала осіння гниль. Спостерігали у цей день за горобиною: якщо цвітіння горобини пізнє, можна очікувати довгої і теплої осені.

За церковним календарем 26 серпня вшановують преподобного Максима Сповідника, святителя Тихона, мучеників Іполита, Іринея, Авундія і мученицю Конкордію.

Іменинниками 26 серпня є:

Максим, Тихін, Іполіт, Оксана.

26 серпня народились:

1876 — Василь Юрчак, визначний драматичний актор галицької сцени кінця 19 – початку 20 ст.

1887 — Дмитро Дяченко, український архітектор, майстер необароко, один із засновників українського стилю. Серед його робіт — комплекс Української сільськогосподраської академії, корпуси інститутів ветеринарії, тваринництва, Торговельної академії в Києві.

Події 26 серпня:

1657 — у Чигирині Гетьманом України (до повноліття Юрія Хмельницького) обрано Івана Виговського.
1918 — Уолт Дісней підробив свої документи, «збільшивши» собі вік, щоб піти на службу в Червоний Хрест.
1945 — Українська РСР ратифікувала Статут ООН.
1946 — Норма Джин Бейкер підписала контракт із кіностудією XX Century Fox. Її стали звати Мерилін Монро.

Чи знаєте ви, що:

Іван Виговський відіграв одну з провідних ролей у формуванні розвідки й контррозвідки України. На початку 1649 р. полковник Максим Нестеренко послав до Польщі з Переяслава розвідників. Проте, пізніше керування цими справами перейшло до Виговського. І він розвинув і зміцнив агентурну мережу, що сповіщала гетьмана про все важливе, що діялося не тільки в Україні, але й у Польщі, Литві, Чехії, Моравії, Сілезії, Австрії, Османській імперії, Кримському ханстві та придунайських державах.

Ця мережа української розвідки була настільки розвинутою, що навіть і через 25 років лунали скарги польських вельмож на те, що козаки (вже у часи Петра Дорошенка) знають про всі задуми короля. Вони пропонували «добре пошукати» агентів серед українців, що входили в оточення короля Яна ІІІ Собеського.

25 серпня: це цікаво знати

«Військо можна перемогти – жінку ніколи».
Павло Загребельний

25 серпня у дохристиянські часи відзначали свято Вогню, або Весілля свічки. Ми відзначаємо цей день 14 вересня. Цього дня вперше запалювали свічки, вогнища і печі. Свічки запалювали вперше, бо у цей час сонце вже заходило рано, а піч розпалювали, бо на вулиці вже ставало холодно.

У Києві обряд Свята свічки теж відзначали ще з дохристиянських часів. Напередодні свята увечері на Подолі збиралися гурти городян, приходили братчики, цілі ремісничі цехи зі своїми прапорами. Вертепний обряд Свята свічки відбувався, як традиційне весілля: з «батьком», «матір’ю», «світилками», «дружками», «боярами», «сватами» і «свахами». Свято тривало до півночі — так вшановували свічку, загалом обрядовий вогонь.

Спостерігаючи за погодою, 25 серпня підмічали: якщо цей день дощовий — бабине літо коротким буде, а якщо погода тепла і ясна — слід чекати хорошого врожаю білих грибів. З 25 серпня розпочинаються перші ранні заморозки у повітрі. Починає опадати окреме листя в клена.

За церковним календарем, 25 серпня вшановують мучеників Фотія і Аникиту та багатьох з ними, священномученика Олександра, мучеників Памфіла і Капітона.

Іменинниками 25 серпня є:

Памфіл, Фотій, Олександр, Капітон.

25 серпня народились:

1924 — Павло Загребельний, український письменник. Герой України. Автор близько 20 романів, серед яких «Диво», «Розгін», «Смерть у Києві», «Роксолана», «Тисячолітній Миколай», «Я, Богдан».
1939 — Володимир Дрозд, український письменник, журналіст, видавець. Автор багатьох книжок прози.

Чи знаєте ви, що:

Вогонь за найстародавнішими космологічними поглядами давніх українців — первісна матерія чоловічої статі, що поєднавшись з Даною (Водою), утворила Любов, Землю та всі речі на ній. (За Я. Головацьким).

Українці обожнювали вогонь з давніх-давен. Вони вважали його живою, вічно голодною та очищувальною силою. За повір’ям, вогонь — це багатство, тому його не давали з дому, аби не обідніла родина. В капищах служителі язичницького культу (огнищани) утримували вічний вогонь, як знак постійного доброго зв’язку з богами та безперервності життя й добробуту роду, племені. Його застосовували під час весільного обряду. Молоді, беручи шлюб, переступали підпалені снопи пшениці й жита або перестрибували через вогонь, щоб по життю йти чистими й багатими. Також вогонь використовувався в лікувальних цілях, наприклад, коли боліла голова, її мили водою, куди кидали жаринки, примовляючи: «Креши вогню, жени біду». (За О. Афанасьєвим).

25 серпня: цей день в історії 

• 1604 — Лжедмитрій I з польсько-українським військом почав похід на Москву
• 1609 — Галілео Галілей демонструє венеціанській раді дожів новий пристрій — телескоп
• 1718 — французами в Північній Америці заснований Новий Орлеан
• 1793 — революційні французькі війська узяли Марсель
• 1825 — Уругвай проголосив свою незалежність від Бразилії
• 1830 — у Брюсселі почалося повстання проти голландців
• 1912 — у Китаї заснована партія Гоміньдан («партія народної держави»)
• 1915 — німецькі війська захопили Брест-Литовськ
• 1919 — під час наступу на Київ Армія УНР зайняла Фастів
• 1929 — дирижабль «Граф Цепеллін», що вилетів з Токіо, прибуває в Сан-Франциско
• 1933 — підписана домовленість між німецьким урядом та єврейською адміністрацією в Палестині про дозвіл німецьким євреям переїхати до Палестини
• 1941 — радянські і англійські війська зайняли Іран
• 1944 — силами американської та французької дивізій Париж звільнений від німецької окупації
• 1964 — дисидент Петро Григоренко позбавлений звання генерал-майора.
• 1967 — у Сумах почали працювати перші тролейбуси
• 1991 — Білорусь проголосила незалежність від СРСР

Народилися

• 1530 — Іван IV Грозний, перший московський цар
• 1912 — Ерік Хонеккер, останній голова НДР
• 1918 — Леонард Бернстайн, американський композитор і диригент
• 1924 — Павло Загребельний, український письменник
• 1930 — Сер Томас Шон Коннері, шотландський кіноактор і продюсер
• 1938 — Фредерік Форсайт, англійський письменник
• 1940 — Микола Жулинський, український політик, академік НАН України
• 1948 — Лариса Хоролець, українська акторка, драматург, міністр культури України (1991 — 1992)
• 1970 — Клаудія Шиффер, німецька топ-модель, акторка