Мамине слово

15 червня: це цікаво знати

За церковним календарем 15 червня вшановують святого Никифора сповідника, великомученика Іоанна Нового, праведницю Юліанію.

У цей день дівчата плели вінки на щастя — робили їх з берізки. Крім того, була поширена традиція прикрашати будинки гілками. У народі цей день називали В'юнець. Раніше проводили велику кількість обрядів, які не дійшли до нашого часу і сьогодні не використовуються.

Відомо, що 15 червня селяни збиралися за околицею галасливими компаніями, після чого починали ходити вулицями всією юрбою і співати пісні, присвячені парам, які одружилися в поточному році. Дорослих людей 15 червня пригощали вином, а дітей — цукерками, або ж давали їм дрібні гроші. До вечора молодь збиралася на ігрища, спілкувалася між собою. Дівчата плели вінки з в'юнка і водили хороводи. Хлопці боролися один з одним і змагалися у силі та спритності.

Говорили, що робити вінки з в'юнка – означає, за прикметами, плести своє майбутнє добрими думками. На столі 15 червня стояв свіжоспечений коровай, який був уособленням сонця, багатства, благополуччя. 
Погоду в цей день нашим пращурам прогнозувало сонце:якщо воно ввечері не сяде в хмари, то наступний день буде хороший; якщо сяде в хмари, то негожий і похмурий.

Іменинниками 15 червня є:
Никифор, Уляна, Юліана, Іван, Петро.
15 червня відзначають:
Всесвітній день вітру

Прикмети 15 червня:

Зранку 15 червня сонце в невеликому тумані — погода буде тихою і теплою

Дощ пішов — прикмета того, що буде хороший урожай конопель і льону

Вітер 15 червня дме із Заходу — найближчим часом буде похолодання

Туман зникає після сходу сонця — до хорошої погоди

Під час сходу сонця стоїть духота — до негоди

Погода буде спекотною і сонячною, якщо на заході небо блакитне, золотаве або яскраво-рожеве

Колючки оцвітини чортополоху (реп'яха) розійшлися в сторони, прийняли горизонтальне положення, головка стала більш колючою, видає нудотний запах — до хорошої погоди

Коли павуки зовсім не працюють, раптово починають рвати частину своєї павутини і заповзають в темний кут — буде вітер.

Це цікаво:

Колір волосся впливає на характер людини. Як стверджують дослідники, люди, які мають рудий колір волосся відчувають захист від народження, а тому здебільшого виростають з впевненістю, що оточуючі їм повинні допомагати і йти на поступки. У шатенів та брюнетів у характері домінує агресивність. Як, приклад, найманці всіх армій світу здебільшого темноволосі. У світлорусих, русих та блондинів від народження в основу характеру закладена доброта, однак саме це сприяє їхній сором'язливості та постійному бажанню сховатися від світу і людей.

15 червня народились:

1941 — Іван Миколайчук, український актор, режисер, сценарист. Зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.

«Я не знаю більш національного народного генія, ніж Миколайчук…До нього це був Довженко» (Сергій Параджанов).

Події 15 червня:

1775 — за наказом Катерини ІІ російські війська під командуванням генерала Петра Текелі (серба за національністю) зруйнували Запорізьку Січ
1834 — відкрито Київський університет
1851 — у Балтіморі молочар Джекоб Фуссель заснував першу у світі фабрику по виробництву морозива
1903 — у Росії прийнятий закон, про відповідальність підприємців за нещасні випадки з робітниками на виробництві
2007 — Прем'єрний показ першого українського анімаційного мульсеріалу «Лис Микита».

Чи знаєте ви що:

У Мар-дель-Плата на міжнародному кінофестивалі «Тіні забутих предків» став фільмом номер один, отримавши Гран-прі.

До Лариси Кадочникової та Івана Миколайчука не можна було підступитися. Тоді ж до актора підійшов один із режисерів Голлівуду й запитав: «Якщо ми вас запросимо приїхати на зйомки, приїдете?» — «Якщо влада дозволить…»— відповів Миколайчик. Виклик з Голлівуду Іванові присилали, але йому про це ніхто нічого не сказав.

У селі Миколайчика жила провидиця. Вони товаришували. Якось подивилася на нього і сказала, що проживе 25 років. І більш нічого. Все, що вона говорила раніше, справджувалося, тому перед його 25-м днем народження дружина сказала, що мама просить приїхати у село. Подумала: якщо щось має трапитися, то хай удома. А Іван про те пророцтво й забув. Приїхали вони в село, накрили столи. Заїхав Дмитро Павличко. Іван іще прочитав його вірша: «Мені сповнилось 25».

Минув день, другий, місяць. Слава Богу, все обійшлося, забулося. А вже коли Іван хворів, лежав і не підводився, покликав її і прошепотів: «Нам сьогодні 25». Перший раз у житті вона забула про річницю одруження. Попросив, щоб схилилася, притулив рукою. Цей останній жагучо-холодний поцілунок вона ніколи не зможе забути. Тоді ж вистрілило в голові: 25! Вони прожили разом рівно 25 років. Через чотири дні Івана не стало. (Зі спогадів Марії Миколайчук)