Мамине слово

4 вересня: це цікаво знати  

 Кадр із фільму "Тіні забутих предків"

«Хто не залишив після себе доброї згадки і людської любові, той не залишив, по суті, ніякої спадщини»
З народних джерел

У народі 4-го вересня вшановували Боголіпа і підмічали: «Якщо павутиння прилипає до рослин – на тепло, а якщо його мало – до сухої осені». А ще чекали перших заморозків, бо саме вони сприяють початкові павутинольоту. Також цього дня згадували про мученика Агафоника і вірили, що цього дня нечиста сила виходить з лісу і бігає селами, розкидаючи снопи у токах. А тому чортів чекали у кожусі вовною догори і намагалися не згадувати їх, бо тоді вони могли перекинутися в людину. Звичайно, були прикмети, за якими таки можна було відрізнити біса від людини, бо у нього ґудзики були зліва, взуття переплутане з ноги на ногу, очі зелені, що навіть удень світилися.


За церковним календарем 4 вересня вшановують мучеників Агафоника, Зотика, Акіндина, Феопрепія (Боголіпа), Северіна та інших, священномученика Горазда, священномученика Афанасія, преподобну Анфусу та її слуг, мучеників Харисима та Неофіта, мученицю Євлалію діву.

Іменинниками 4 вересня є:

Агафон, Северин, Ісак та Афанасій.

Події 4 вересня:

1837 — Американський винахідник Семюел Морзе розробив електромеханічний телеграфний апарат для передавання й приймання повідомлень знаками (азбука Морзе).
1885 — У Нью-Йорку відкрилося перше в США кафе самообслуговування.
1928 — Рада Народних Комісарів УРСР затвердила новий український правопис («скрипниківський»), який діяв до 1933 р.
1938 — створено Українську Національну Оборону («Карпатська Січ»), яку очолив Степан Росоха.
1965 — У київському кінотеатрі «Україна» під час прем'єри фільму «Тіні забутих предків» відбувся мітинг протесту проти нової хвилі політичних репресій серед української інтелігенції.
1991 — над будинком Верховної Ради України було піднято жовто-блакитний прапор

4 вересня народились:

1700 — Олекса Довбуш, легендарний ватажок карпатських опришків, про якого складено багато легенд та пісень. Опришки — учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської шляхти, молдавських феодалів, угорських та австрійських поміщиків у 16 – першій половині 19 століття.
«Хто був недавно князем і владикою тих гір, орлом того воздуха, оленем тих борів, паном тих панів аж ген по Дністрові води? Довбуш! Перед ким дрожали смілі і сильні, корилися горді? Перед Довбушем» (Іван Франко) «Ой по-під гай зелененький Ходить Довбуш молоденький На ніженьку налягає, Топірцем ся підпирає. Ой, ви, хлопці, свистом-свистом, Засипає стежки листом. Ой, ви, хлопці, бігом-бігом, Замітає стежки снігом.» («Пісня про Довбуша», українська народна пісня).

Чи знаєте ви, що:

Цікаво, що в усіх документах батька найвідомішого карпатського опришка Олекси Довбуша записували Добошем — типово закарпатським прізвищем. Таке прізвисько він отримав тому, що у війську мав бути барабанщиком (добошем).

Самого Олексу в документах весь час іменують Добощуком (сином Добоша). Власне Довбушем він став уже через народну творчість, яка додала милозвучності прізвищу.

Ще в середині ХІХ століття вважали, що Олекса Довбуш — вигадка народної творчості. Мовляв, народу потрібні герої, от він і вигадав собі гірського месника. Поки в архівах Станіславського суду не видобули допити опришків столітньої давності. І тут усі вжахнулися, коли побачили масштаби і глибину цього повстанського руху. Так на Божий світ і випливло ім'я Олекси Довбуша.

То хто ж насправді був Олекса Довбуш — народний месник чи банальний зарізяка, злодій та грабіжник? Як відомо, народ ніколи не прославляє вбивць. Численні свідчення підтверджують, що часто Олекса діяв як виконавець народної помсти. Тут і криється пояснення того, чому кілька десятків наймитів, пастухів та зубожілих селян могли протистояти регулярній армії. Співвідношення військових сил було одне до сотні. Народ був на боці Довбуша і не тільки попереджав про небезпеку, а й часто переховував.

Ще один факт, який вирізняє його від звичайних розбійників, є маніфест, про який згадується в архівах. На жаль, сам текст не зберігся. Але викладати письмово свої вимоги суспільству є доволі рідкісною річчю серед розбійництва і робить опришківство рухом соціальним і осмисленим.