Мамине слово

7 вересня: це цікаво знати

У народі 7 вересня називають на честь Варфоломія. Залишилось прислів’я: «Суша на Варфоломія – на гостру зиму є надія».

За церковним календарем 7 вересня згадують перенесення мощей апостола Варфоломія; вшановують апостола від 70-ох Тита, єпископа Критського; святих Варсиса і Євлогія, єпископів Едеських, і Протогена, єпископа Карійського, сповідника; святого Міну, патріарха Константинопольського.

Цього дня вшановується пам’ять апостола Тита. У народі святого називали Листопадником, Грибним, і приказували: “Святий Тит останній гриб ростить”. Саме гриби передвіщали нашим пращурам майбутню зиму: великий врожай – до затяжної зими. Зазвичай до дня святого Тита дозрівають груші.

Іменинниками 7 вересня є:

Варфоломій, Тит, Мина.

7 вересня народились:

1870 – Олександр Купрін – російський письменник. Збірки оповідань «Київські типи», «Мініатюри» були видані в Києві. На українському матеріалі були написані твори «Лісова глушина», «Олеся» та ін.

1875 – Олександр Мурашко – один з найвизначніших українських живописців кінця XIX – початку ХХ століття, педагог, громадський діяч.

1928 – Ігор Богачевський – американський конструктор українського походження. Автор формули («формула Богачевського»), яка дозволила розрахувати повернення космічного корабля на орбітальну станцію з поверхні іншої планети (політ на Місяць американського космічного корабля «Аполлон-11»).

7 вересня відзначають: 

• День військової розвідки України.

Події 7 вересня:

1792 – перша група колишніх запорозьких козаків під командою полковника Сави Білого висадилася на Тамані. Цю дату звичайно вважають за початок заселення українцями Кубані. За перші два роки туди переселилося 25 тисяч козаків, що заснували 40 станиць.

1891 – перші українські емігранти прибули до Канади.

1919 – до Києва з метою інспекції військ і урядових установ прибув командувач Добровольчої армії генерал В. Май-Маєвський. На його честь відбувся парад військ на Софійській площі.

1939 – РНК УРСР затвердив Статут Спілки радянських художників України. Статут визначав статус спілки, як добровільної організації, що об’єднує на території УРСР працівників образотворчого мистецтва (живописців, графіків, скульпторів, художників театру, народних художніх майстрів), а також осіб, що ведуть науково-дослідну і критичну роботу в цій галузі, її мету – «об’єднання радянських працівників образотворчого мистецтва для активної участі у соціалістичному будівництві, у сприянні зміцненню Радянського Союзу та комуністичному вихованні трудящих мас».

1943 – нацистське командування видало наказ про повне зруйнування господарських споруд і знищення народного майна при відступі.

1949 – у Бонні відбулось перше спільне засідання двох палат бундестагу (парламенту) ФРН для обрання президента і створення уряду. Першим президентом ФРН став Теодор Хейс; коаліційний уряд очолив Конрад Аденауер.

1994 – відбулася спроба конституційного перевороту в Криму. Рішенням місцевого парламенту в Криму фактично запроваджено парламентську республіку.

Чи знаєте ви, що:

Наприкінці ХVIII століття мала місце напівдепортація чи напівеміграція залишків запорізького козацтва (власне, тих, які не втекли в Османську імперію за Дунай «до турка» або ж навіть і далі – «до Мальтизи!») на Кубань. Так постав своєрідний анклав України, відомий як Кубанське козацьке військо.

Українські напіввигнанці з волі імперії й водночас через необхідність якось вижити понад півстоліття вели запеклі воєнні дії проти тубільців  – адигейців-черкесів. Закінчилася ця війна тим, що всі абадзехи потрапили в імперський полон. І чи не всі потім були виселені в Туреччину. На їхній території облаштувалися українці-кубанці. Проте, розкошували вони недовго.
Тяжка карма історії наздогнала їх.

Починаючи з 1918-го, Кубань охопило полум’я щонайлютішої соціальної революції: місцеве козацтво зійшлося у страшному класовому герці з прибульцями – «іногородніми», які з’явилися тут у великій кількості з пореформеного злиденного українського села. Перемогли за допомогою більшовиків з Півночі «прибульці».

Проте переможці невдовзі теж розплатилися. Колективізація, страшний голод-1933-ого (і це на Кубані, з її найродючішими на всій Землі ґрунтами) і нескінченні репресії – «розкозачення» проти всіх станів тамтешнього українського населення. А за тим – Друга світова. Як взагалі уцілів той уламок українського етносу?! Відомо лише Богові