29 грудня: це цікаво знати

У народі 29 грудня, вшановуючи Агея, підмічали: “Якщо на Агея великі морози, то протримаються вони аж до Водохреща”.

За церковним календарем 29 грудня вшановують пророка Агея, мученика Марина та блаженну царицю Феофанію. Пророк Агей жив у часи звільнення іудеїв з єгипетського полону. За Біблією, саме він напророкував будівництво Єрусалимського храму, куди мав прийти той, «кого жадають усі народи», тобто Ісус Христос.

Іменинниками ж 29 грудня є:

Феофанії, Софії, Агеї

29 грудня народились:

1876 — Микола Стражеско, відомий терапевт-клініцист, академік. До цього часу не втратила актуальності і широко використовується на практиці класифікація недостатності кровообігу за Стражеско – Василенком. Інститут кардіології НАН України носить ім’я академіка М.Д.Стражеско.

1891 — Володимир Симиренко, український вчений, селекціонер, помолог.

Рід Симиренків — унікальний, талановитий, великий і славетний.  Рід козаків і чумаків, цукроварів-меценатів, піонерів-судноплавців, конструкторів і власників заводів, науковців і садівників-практиків.  Рід, який радянська влада намагалася знищити, а пам’ять про нього – викорчувати, як сади, що ними Симиренки огортали рідну землю.

Події 29 грудня:

1911 — Ігор Сікорський на літаку власної конструкції С-6 встановив світовий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами — 111 км/год.
1992 — Міністерство юстиції України зареєструвало Українську скаутську організацію «Пласт»
1995 – відкрито Дніпропетровський метрополітен – перша ділянка довжиною 7,8 км з шістьма станціями.

Чи знаєте ви, що:

Про сон
Ще сто років тому люди спали 9 годин на добу, а зараз для багатьох і 6 годин – розкіш. Здавалося б, недоспав сьогодні, зате висплюся завтра, або післязавтра. Але організм злопам’ятний, знущань над собою не терпить. У результаті між організмом і його власником розігрується справжня війна. Відгадайте з першого разу, хто переможе.

Хронічний недосип призводить до того, що спати перестає хотітися взагалі. Починає давати збої механізм самовідновлення нервової системи. Допомогти собі у такій ситуації ми часто намагаємося за допомогою снодійного. І тоді ввечері заковтуємо ліки, щоб заснути, а вранці напихаємо себе стимуляторами, щоб прокинутися. І до неприємностей від недосипу додаються побічні ефекти від жмені таблеток.

Недосипання – це стрес. Скаче тиск, частішає серцебиття, “страйкують” шлунок з кишківником, пропадає апетит, наростає дратівливість, розсіюється увага. Людина поступово втрачає здатність адекватно реагувати на події. Вчені порівняли організм у стані недосипу з гітарної струною – її можна натягувати тільки до певного моменту, поки не лусне.

Недосипання – це зайва вага. Людський організм генетично запрограмований так, що неспання можливо тільки в двох ситуаціях – добування їжі і втеча від небезпеки. І в тому, і в іншому випадку потрібно досить велика кількість енергії. Тому не дивно, що опівнічники часто здійснюють нальоти на холодильник. За статистикою, у людей, що сплять вночі менше 4 годин, ризик дістати ожиріння на 74% вище, ніж у тих, хто спить по 7-9 годин. Ті, хто присвячують сну 5 годин, можуть додати зайві кілограми у 50% випадків, а шестигодинний сон збільшує ризик ожиріння на 23%.

Підготовка до ЗНО з української мови: Рід іменників. Типові помилки / ZNOUA

26 грудня: це цікаво знати

У дохристиянські часи 26 грудня відзначали Свято Рода. Рід колись вшановувався як першоджерело всього. Вважалося, що він дарував життя всім земним істотам, а тому цього дня випікали короваї, варили пиво і мед та проголошували замовляння на честь Рода і Рожениць: ”Хай все добре народжується!”

У християнські часи 26 грудня почали вшановувати Євстратія і вірили, що цього дня злі сили хочуть знищити сонце, а для того, щоб цього не сталося — мітлу, на якій відьма може долетіти до сонця, забирали з вулиці. Також в поріг застромлювали серпа і сокиру, щоб нечисть не пробралася в хату.

Починаючи з цього дня і до Різдва підмічали погоду, бо кожен з дванадцяти днів мав показувати погоду одного з місяців майбутнього року.

За церковним календарем 26 грудня вшановують мучеників Євстратія, Авксентія, Мардарія, Ореста та Євгенія. Продовжується Різдвяний піст.

Іменинниками ж 26 грудня є:

Арсени, Лукії, Євгени, Орести та Аркадії.

26 грудня народились:

1898 – Євген Плужник, український письменник, поет, драматург, перекладач. Автор поетичних збірок «Дні», «Рання осінь», «Рівновага», роману «Недуга», п»єс «Просефор Сухораб», «У дворі на передмісті»

У цей день відзначають:

День подарунків

Події в цей день:

1908 — перемігши нокаутом канадця Томмі Бернса в 14 раунді бою, який відбувся в австралійському місті Сідней, Джек Джонсон став першим  темношкірим боксером, що здобув титул чемпіона світу у надважкій категорії.

1918 — було проголошено відновлення УНР і сформовано уряд держави — Раду Народних Міністрів УНР.

Цього дня, 1918 року, у Києві, Директорія на чолі з Володимиром Винниченком, яка в результаті повстання повалила владу гетьмана Павла Скоропадського, проголосила відновлення Української Народної Республіки.

Володимир Винниченко

15 листопада 1918 року на зборах Українського Національного Союзу було сформовано Директорію – тимчасовий верховний орган УНР, який закликав до збройного повстання проти Скоропадського. Він складався з п’яти представників трьох політичних партій – Української соціал-демократичної робітничої партії (Володимир Винниченко),Української партії соціалістів-революціонерів (Федір Швець) і Української партії соціалістів-самостійників (Панас Андрієвський). Повстання почалося 16 листопада захопленням січовими стрільцями під керівництвом Симона Петлюри Білої Церкви та Фастова, а через два дні відбулись перші зіткнення військ Директорії і Гетьманату. Наступ повстанців було зупинено німецькими військами за 20 км від Києва, однак поширення антигетьманських настроїв по всій Україні і перехід на бік повсталих Запорізької та Сірожупанної дивізій, дало можливість корпусу Євгена Коновальця 14 грудня зайняти Київ. Того ж дня Павло Скоропадський був змушений зректися влади, і 19 грудня Директорія на чолі з Володимиром Винниченком урочисто в’їхала до столиці. 26 грудня Директорія проголосила відновлення Української Народної Республіки та створення уряду на чолі з Володимиром Чехівським. За час його керівництва був проголошений Акт Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Україну; схвалено закони про державну мову, про автокефалію Української православної церкви і земельний закон, спрямований на експропріацію державних, церковних та великих приватних землеволодінь для перерозподілу їх селянам. Проте, уряд Чехівського так і не провів жодної з обіцяних соціальних реформ. Вже в лютому 1919 року Винниченка і Чехівського відправлено у відставку. Сама ж Директорія проіснувала до листопада 1920 року.

1931 — у Токіо засновано автомобільну компанію Dat Jidosha Seizo, перейменовану наступного року в «Nissan». Першою продукцією компанії були автомобілі й вантажівки, що випускались під торговою маркою Datsun.

1935 — на Гавайських островах зроблена спроба зупинити виверження вулкану авіабомбардуванням.

1946 — у Лас-Вегасі відкрився готель «Фламінго», побудований знаменитим гангстером Багсі Сігелом. З цього дня почалося перетворення Лас-Вегаса на світову столицю грального бізнесу.

1963 — фірма грамзапису «Capitol Records» випустила перший у США сингл групи The Beatles «I Want to Hold Your Hand/I Saw Her Standing There», який 1 лютого наступного року вийшов на перше місце в американському хіт-параді, почалося «британське вторгнення» бітломанії в США.

1974 — в СРСР оголошено про видачу паспортів сільським жителям.

1990 — IV З’їзд народних депутатів СРСР, що з 17 грудня проходив у Москві, за ініціативою президента СРСР Михайла Горбачова обрав першого віце-президента СРСР. Ним став Геннадій Янаєв, який менш ніж через рік очолив антигорбачовський путч.

1991 — Рада Республік Верховної Ради СРСР провела своє останнє засідання і прийняла декларацію, якою констатувала факт припинення існування Радянського Союзу.

1991 — Національним банком України зареєстрований Експобанк, як комерційний банк (реєстраційний №75).

2004 — найбільш смертоносний землетрус у сучасній історії. Стався в Індійському океані, на північ від острова Суматра.

2004 — в Україні проведено Переголосування другого туру 26 грудня 2004, на якому перемогу здобув Віктор Ющенко.

Чи знаєте ви, що:

Перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою «Дні», вийшла в світ завдяки дружині поета Галині Коваленко.

"Євген все писав, писав, — розповідала вона, — а ми бідно жили, на шостому поверсі, одна кімнатка, а він все писав і засував то в піч, то під матрац. Одного разу він вийшов. Викликали його… Я собі подумала так: якщо я не зможу оцінити його поезію, то викраду. Понесу я Юрієві Меженкові, хай він скаже — він же фахівець, чи це чогось варте. Потім Меженко викликає мене до телефону і каже: «Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися».

Фахівці не без підстав називали Плужника «найвидатнішим майстром імпресіоністичної поезії 20 сторіччя». У 1934 році Євгена Плужника репресували. Помер важко хворий на сухоти поет на Соловках. 

Наближення смерті Плужник передбачив непомильно. Попросив у санітара води: «… вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Зі спогадів того санітара: «Плужник повільно вмочив праву руку, підніс її до чола і так тримав її якийсь час, закривши очі – як людина, що пригадує; потім знову вмочив пальці обох рук у воду і слабо потер їх одну об одну. Потім обтерся рушником, що його я подав, – так само повільно, мляво. Я поміг йому лягти і закритися коцами до підборіддя; взяв миску і відійшов з нею. По якійсь хвилині-двох я знову був коло ліжка. Письменник уже не дихав…»
(Євген Плужник, Три збірки, Мюнхен, Інститут літератури ім. Михайла Ореста, 1979).

                Приємних канікул!

    Швидко промайнув І семестр у 5 класі! І на цілих півроку стали старшими й досвідченішими всі... Разом ми вчилися, дружили, відпочивали.. Було безліч приємних та цікавих моментів! Можливо, не все із задуманого вдалося здійснити. Але в нас ще є багато часу, бажань, мрій!

 Роздано табелі, зроблено аналіз навчальної та позакласної діяльності... І ось - довгоочікувані канікули!

Бажаю Вам, діти, приємно та корисно провести їх, відпочити, набратися нових сил. Пам'ятаєте: у вас багато планів щодо ІІ семестру?)))
Дякую батькам за співпрацю! Вам також приємних канікул, щасливого Різдва, здорових діток.

 Хай щастить! До швидкої зустрічі!

22 грудня: це цікаво знати

За церковним календарем 22 грудня відзначають зачаття святою Анною Пресвятої Богородиці Діви Марії та вшановують святу Пророчицю Анну.

У народі 22 грудня, вшановуючи Ганну Зимову, старші люди казали: «Прийшли Ганни – сідай у санки», адже вважалося, що у цей день брав «зачаток» Новий рік, а після дня Ганни зима набирала розгін. Оскільки цей день пов’язаний з зачаттям, він має особливе значення для вагітних жінок. Вони повинні постувати і не виконувати будь-якої роботи.

Також день Ганни Зимової ще називають «уродинами сонця». Бо 22 грудня – день зимового сонцевороту. Світловий день найкоротший у році і після нього наше світило повертає на літо, а зима – на мороз. Від цього часу жінки колись починали готуватися до Різдва – білили хати та прибирали оселі.

А за погодою 22 грудня визначали погоду до кінця зими та на Новий рік. «Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки» і «Якщо на Ганни сонце променисте – Новоріччя буде морозним; якщо ж ховається за хмари, а на деревах висне іній – під Новий рік буде відлига».

Іменинниками ж 22 грудня є:

Ганни, Степани, Софрони.

Події 22 грудня:

1917 – у Києві засновано Українську академію мистецтв (з 1934 р. Державний художній інститут).

22 грудня відзначають:

• День енергетика
• День працівників дипломатичної служби

22 грудня народились:

1744 – Данило Самойлович (Сушковський) – український медик, засновник епідеміології в Російській імперії, фундатор першого в Україні наукового медичного товариства. Першим довів можливість протичумного щеплення.

1833 – Марко Вовчок (Марія Вілінська) – українська письменниця, перекладачка. Авторка «Народних оповідань», повістей «Інститутка», «Кармелюк», «Невільничка», «Сава Чалий» та ін.

Чи знаєте ви, що:

Вранці 22 грудня, о 06:48 за київським часом, з початком зимового сонцестояння, починається відлік трьох днів до Сонячного Різдва - народження Коляди і святкування Різдва Світла Дажбожого.

Зимове сонцестояння з погляду астронома – це просто «явище», - коли два небесні тіла містяться на певній відстані одне від одного. Під час зимового сонцестояння в північній півкулі Землі Сонце найменший час залишається над горизонтом, займаючи найнижчу позицію над обрієм. У моменти сонцестоянь Сонце у своєму видимому русі по екліптиці найбільше віддаляється від небесного екватору і досягає найбільшого схилення, північного або південного.
22, 23 та 24 грудня – найкоротші дні в році, а ніч з 21 на 22 - найдовша.

У такому положенні сонячний диск затримається впродовж цих трьох днів (звідки й походить власне назва “сонцестояння”) - і вже, починаючи з неділі, почне поступово підніматися над горизонтом, - його “небесний шлях” збільшуватиметься, а світовий день почне прибувати - Сонце повертає на весну, дні збільшуються, Сонце вступає в знак Козерога, починається астрономічна зима.
Цей період вважається початком астрономічної зими і зміною зодіакального сузір`я - Сонце вступає до знаку Козерога і повертає на весну. А з урахуванням закінчення відомого "календаря майя" - починається і нова епоха.
Здавна саме це триденне “завмирання” Сонця і наступне його “народження” святкувалося як Свято народження молодого Сонця (Кола Дара) - або його Різдво. Наші пращури святкували Різдво Коляди - язичницького сонячного божества (звідки і походить назва традиційних святкувань - колядок). Інші народи, які дотримувалися язичницького віросповідання мали свої відповідні божества. День починає зростати, а світло Дажбоже збільшується, зігріваючи Природу, пробуджуючи її від зимового мороку. Разом із Колядою на землю сходять Предки наші та Рідні Боги – бог урожаю Спас та бог господарства Велес.
«Сонце – на літо, зима – на морози» - кажуть в народі. Календарно-обрядові звичаї наші пращури строго узгоджували з астрономічним станом Космосу.
"Радуйся, ой радуйся, земле, Ясен Світ народився", - пам’ятаєте? – Це до сих пір одна з найпопулярніших колядок в Україні. Народжується Молоде Сонце, коли закінчується зимове сонцестояння і день починає приростати. Це Коляда. Час співати колядки – величальні пісні українських хліборобів, пов’язані з давнім арійським культом Сонця. Предки українців відзначали чотири фази Сонця - весняне та осіннє рівнодення, літнє і зимове сонцестояння, - які були прив’язані до певних періодів тогочасного господарського життя.
В давніх арійських текстах Ріґведи описано, що Бог Індра в цей день покотив колесо Сур’ї, а наші давні Пращури – арійські племена, що залишилися на рідній землі – вважали, що це Сварог запалив і пустив у хід Сонячне колесо. Це народився Божич — Син Бога Неба – новий круг Сварога-Зодіака.
Сонячне колесо, символ зимового сонцевороту, до сих пор присутнє на різдвяних святах у Карпатах: колесо вкривають горючим матеріалом, підпалюють і пускають з гори.
Календарно-обрядові звичаї в давні часи строго узгоджувалися з астрономічним станом Космосу, завдяки чому в праукраїнців виробились космогонічні міфи про Сотворення світу, великодні, купальські, обжинкові релігійні тексти, що дійшли до нас у фольклорних записах.

Різдво Божича-Коляди – це народження молодого Сонця, яке щодня поборює темряву своїми ніжними промінчиками, що навесні оживляють Землю і всю природу. Закінчується Корочун - найтемніша частина року. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі дванадцять страв – за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі і промовляє: "Дідів кутею пом’яніте і чаркою не обменіте".
Це свято виникло ще у трипільців - в V тис. до н.е. - в часи існування Сонцеподібної Аратти. Наші пращури готували Святвечір - кутю (пшеницю з маком) та 12 страв. У цю святу ніч душі предків, вселені в Дідухові, злітаються до своїх родів.
Пізніше всі слов’яни, на які поширився світогляд і звичаї наших давніх предків, розуміли Коляду як втілення природного циклу, що повторюється з року в рік. Коляду зображали у вигляді снопа (подібно до нашого Дідуха) або солом’яної ляльки, що приносили в цей день до хати. Молоді люди перевдягались і ходили по дворах співати колядки, бажаючи добробуту господарям. Іноді отримані від господарей подарунки – печиво, коровай тощо – називалися Колядой.
Зараз в Україні Коляда асоціюється перш за все з колядками, які співають на свято Різдва Христового (6-7 січня за новим стилем). Але небагато хто знає, що спочатку ці колядки співалися Коляді на його Різдво - СОНЯЧНЕ.
У наших предків з періодом солнцевороту, пов’язано дуже багато традицій і повір’їв, і всі вони зводяться до оновлення та очищення. Старе сонце вмирає, а нове народжується - так і кожна людина саме в ці дні може народитися для нового життя.
Сьогодні всі сили Космосу і саме Сонце допоможуть вам позбавитися від того, що вам заважає і тягне вас назад, і зробити крок у новий період своєї долі. Особливо сприятливо в цей період проводити грошові обряди, і позбуватися від енергій, які тягнуть вас в борги і безгрошів’я.
У народі кажуть: "Після сонцевороту хоч на курячий крок, та прибуде день". Це означає, що і зміни на краще не "впадуть як сніг на голову", все буде відбуватися поступово, але неухильно. І якщо ви будете помічати найменші зміни на краще, радіти і дякувати, то з кожним днем вони будуть ставати все яскравіше і відчутнішими. Головне, саме в цей день прийняти важливі рішення, дати собі обіцянки, і визначити цілі, а далі, з кожним днем , який буде ставати все довше і довше, ваші успіхи будуть все більшими і вагомішими.
Вдало, що цього разу сонцестояння збігається з сприятливим періодом місячного календаря - зростаючим Місяцем, і припадає на потужний і світлий 11-й місячний день. Це вдалий збіг дає сонцевороту цього року додаткову позитивну енергію. якої всі ми можемо скористатися собі на благо, і гармонізувати простір навколо себе.
За словами астрологів, це особливий день: саме він є справжнім Новим роком, коли після найдовшої ночі почне приростати день.
Це час вони радять зустрічати, позбувшись від бруду в будинку і з чистими думками.
«Прибирання в будинку потрібно робити усвідомлено, вкладаючи думка, що ви очищаєте свою долю, рід. Бажано позбутися всіх образ, негативних емоцій, переосмислити цей рік. Раніше вважалося, що в цей день до нас під виглядом людей, які просять милостиню, приходять душі предків. Їм не можна відмовляти. У цю ніч запалюють свічки, допомагаючи Сонцю народитися. На світанку можна просити доброї долі, планувати своє життя, загадувати бажання», - розповіла астропсихолог Вероніка Князєва.
Саме дух предків і символізує давній різдвяний символ - Дідух - Дідів Дух, який зовсім не є замінником іншого різдвяного символу - красуні-ялинки, а є самостійним різдвяним символом, який доповнює урочистість свята. Тож сміливо поєднуйте ці два прекрасних атрибути Різдва!
«Потрібно обов’язково прикрасити ялинку - дерево бажань, прикрасивши іграшками - символами того, що ви хочете отримати в новому році», - пояснила астропсихолог. 

Можна відвідати під час канікул
З  23 грудня по 29 грудня 2018 року в підліткових клубах за місцем проживання м. Рівного відбудуться майстер-класи «Новорічно-різдвяна майстерня».Майстер - класи безкоштовні. Можна відвідати будь-який за місцем проживання

Просто ще один шкільний день
Сьогодні, у День Святого Миколая, у 5-В класі відбулася підсумкова класна година за I семестр. Заплановано було багато чого цікавого, але оскільки значна частина учнів хворіє, дехто через поважну причину не зміг бути присутнім, то довелося змінювати всю виховну! Ми почули звіт двох голів комісій : Германюка Дмитра ("Дисципліни і порядку") та Котик Владислави ("Шефи малюків"), а також Шегери Анни, члена комісії "Милосердя". Багато комісій працювали на повну силу, проте деякі з різних причин були зовсім не активними.
  А родзинкою класної години була розповідь Наталії Серветник, яка в цікавій та захопливій формі повідала історію життя Святого Миколая. Дуже приємно, що пані Наталя люб'язно зголосилася поділитися знаннями з дітками, і тепер вони добре знають історію походження цього свята. Дуже дякую за допомогу, Наталіє! Побільше б таких зустрічей із батьками!
  Учні також відповіли на питання анкети щодо виховної діяльності в класі, стосунків між однокласниками. Залишається опрацювати ваші пропозиції щодо різноманітних заходів та спланувати їх у наступному семестрі!

18 грудня: це цікаво знати

Якщо день Андрія Первозванного вважають одним з найцікавіших свят, то день Сави, 18 грудня, з повним правом називають найвеселішим. З ним колись було пов’язано найбільше жартівливих обрядів.

Наприклад, у родинах, де були чоловіки з таким ім’ям, справляли обряд «похорону Сави», при цьому імениннику співали багато жартівливих пісень, підкидали його на ослоні, а потім випивали всю його горілку. Жінки ж на Сави збиралися у рукодільні гурти. А про того, хто не працював, казали: «Сави та Варвари на ньому сорочки обірвали».

У давнину на Сави чекали великих морозів і говорили: «Варвара мосте, Сава гостре, а Микола гвозде».

За церковним календарем 18 грудня вшановують преподобного і богонравного Савву Освяченого, святого Гурія, мученика Анастасія, преподобних Каріона та сина його Захарія.

Іменинники 18 грудня:

Сава, Гурій, Анастасій, Захар.

18 грудня народились:

1892 – Микола Куліш – український письменник, режисер, драматург, громадський діяч, педагог. Автор п’єс «Мина Мазайло», «97», «Народний Малахій» та ін.

1903 – Роман Завадович – письменник, редактор україномовних видань за кордоном. Автор низки книжок для дітей, а також збірки релігійних віршів «З буднів у свято».

1931 – Михайлина Коцюбинська – літературознавець. Авторка книжок «Образне слово в літературному творі», «Література як мистецтво слова», «Етюди про поетику Шевченка», «Зафіксоване і нетлінне» та ін.

18 грудня відзначають:

• Міжнародний день мігрантів
• День працівників органів РАГСу

Чи знаєте ви, що:

Микола Куліш був лицар і в любові, і у війні. Мобілізований в Одесі до війська, він, ризикуючи карою за дезертирство, вирвався до Олешок попрощатися і заручитися з своєю дівчиною Антоніною. Зумів, будучи вже на західному фронті, одружитися з нею і мав до кінця війни дочку Олю і сина Володимира. Це анітрохи не перешкодило йому бути першорядним вояком…

Кулішів характер химерно поєднував у собі найретельніший практицизм і найпоетичніший пафос. Він організував у Дніпровському повіті масове культурно-політичне українське товариство «Просвіта», став його головою; водночас його обрали головою міської управи.

Щоб дати заробіток і товари населенню, Куліш непомірно велику царську тюрму в Олешках почав перебудовувати на майстерні. Німецька окупація, ліквідуючи органи української республіканської влади, посадила Куліша в ту саму олешківську тюрму на сім місяців.

Українське повстання визволило Куліша, і знову він став на чолі міської управи Олешок…Тут він працює аж до переїзду в Одесу у 1922 році інспектором народної освіти, засновуючи українські школи, дитячі притулки і садочки.

Тут же він склав власний український буквар «Первинка». В той час органи ЧК посадили його знову у ту ж таки олешківську (потім перевели в херсонську) тюрму. З-під розстрілу Куліша врятував олешківський виконком, що взяв на поруки знаного і улюбленого в Олешках Куліша… (З кн. «Розстріляне відродження», 1959)

Стали відомі переможці премії "Книга року ВВС-2018"

Книгою року-2018 став роман Юрія Андруховича «Коханці юстиції», 
переможцем у номінації «Дитяча книга року ВВС-2018» журі обрало книгу Сашка Дерманського «Мері»,
 у новій номінації «Книга року ВВС - Есеїстика-2018» перемогла збірка Андрія Бондаря «Церебро».

Кожен з авторів отримає одну тисячу фунтів стерлінгів у гривневому еквіваленті.

Премія «Книга року ВВС» - заснована мовником у партнерстві з Культурною програмою Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Премія існує з 2005 року, за цей час нею відзначали двічі Сергія Жадана, двічі Юрія Винничука, а також Володимира Діброву, Люко Дашвар, Юрія Іздрика, Володимира Рутківського, Ярослава Мельника, Софію Андрухович, Василя Махна, Таню Малярчук, Катерину Калитко, Тараса Прохаська, Лесю Воронину та інших. 

15 грудня: це цікаво знати

«Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини»
Василь Симоненко

У народі 15 грудня підмічали: «Якщо грудень багатий на іній – наступний рік буде багатий на мед», а також «Якщо грудень сухий – буде суха й весна».

За церковним календарем 15 грудня вшановують пророка Авакума та преподобного Афанасія.

Іменинники 15 грудня:

Іван, Опанас, Андрій, Матвій, Стефан

15 грудня відзначають:

• День працівників суду
• Міжнародний день чаю

Події 15 грудня:

1932 – ЦК Компартії України затвердив перелік 82 районів України, куди припинялося надходження промислових і продовольчих товарів за зрив планів хлібозаготівлі.

1934 – у Києві, в підвалах Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР (пізніше Жовтневий палац), за вироком виїзної сесії Військової колегії Верховного Суду СРСР були розстріляні 28 «членів» вигаданого чекістами «Об’єднання українських нацiоналiстiв», серед яких – українські письменники Дмитро Фальківський, Григорій Косинка, Кость Буревій, Олекса Влизько, Іван Крушельницький.

2000 - остаточно припинила працювати Чорнобильська АЕС

15 грудня народились:

1818 – Петро Чуйкевич, український педагог, етнограф. Присвятив себе збиранню та упорядкуванню українських народних пісень.

1958 – Соломія Павличко, науковець, літературознавець, публіцист, перекладачка, засновниця видавництва «Основи». авторка праць з теорії літератури, з питань фемінізму, модернізму в українській літературі та ін.

Чи знаєте ви, що:

Конституційний Суд України відніс до конфіденційної інформації особисті (персональні) дані. І заборонив не тільки збір, але й зберігання, поширення й використання персональної інформації без попередньої згоди особи, за винятком випадків, передбачених законом. Дане рішення викликало хвилю обурення в пресі, яка вважала, що тим самим обмежується свобода слова.

Слід відмітити, що в іноземних країнах існує інша практика стосовно цього питання. Так, Конституційний Суд ФРН в справі Лебаха засвідчив, що: «кожен має право визначати, як і до яких меж інші особи можуть зробити здобутком громадськості відомості з його особистої біографії».

Конституційне право США розділяє збір, використання та поширення персональних відомостей про приватних та публічних осіб. Остання категорія включає в себе державних службовців та громадських діячів. У своєму рішенні у справі газети «Нью-Йорк Таймс» проти Салівана, Верховний Суд США відмітив, що: конституційне право на свободу слова встановлює конституційний привілей «чесної критики» представників держави, тобто публічних осіб».

Річард Мачадо, 21-річний студент одного з університетів США, став першою людиною, засудженою за звинуваченням у розпалюванні расової ворожнечі у віртуальному просторі. Він розіслав 59 студентам азійського походження листи по електронній пошті, з погрозами знайти їх і вбити.

Суд виніс Річарду Мачадо вирок у вигляді 1 року тюремного ув’язнення, штрафу в 1 000 доларів США та зобов’язав відвідувати заняття по расовій терпимості. Проте суд не заборонив йому користування комп’ютером, пославшись на те: «що це було б надто важким покаранням». (За мат. LegaLaid)

Добре поярмаркували! Милосердя виявляли!
Учні та батьки нашої школи постійно беруть участь у різноманітних акціях милосердя. Адже, якщо в когось трапляється біда, то будь-яка стороння допомога є неоціненною. Ось і сьогодні у вестибюлі школи, а також на майдані Незалежності відбувся благодійний ярмарок, кошти від якого будуть передані хворим діткам.
 Учні та батьки 5-В класу завжди активно беруть участь у подібних заходах. Але небайдужість та милосердя, виявлені цього разу, були просто приголомшливими! Значна частина учнів та батьків принесла смачнющу домашню випічку. У нас було так багато продуктів, що навіть на вистачило місця, виділеного класу!Чого тільки у нас не було: і кекси, і рулетики, і печиво, і батончики, і яблука, облиті шоколадом та кокосовою стружкою, і еклери,і трубочки з кремом, і сік.... Найшвидше ж розкупили вареники із чорницями, які мама Владислави Таратасюк Галина привезла гаряченькими просто на ярмарок! Біля столу нашого класу постійно була черга, бо ж вибір був чималенький!
 У результаті ми продали солодощів на найбільшу серед усіх класів суму - 1050 грн!
Дякую усім діткам, які купували солодощі!
Особлива ж подяка учням, які принесли смаколики: Брикіну Єгору, Геворгян Ліані, Германюку Дмитру, Гук Анастасії, Малонос Анні, Романчуку Івану, Романюку Максиму,  Серветнику Матвію, Таратасюк Владиславі, Шегері Анні та їхнім небайдужим, добрим, співчутливим батькам!

 Більше фотографій тут
P.S. Усе, що я та мої колеги купили, було неймовірно смачним! Дякуємо, матусі, за Ваші золоті рученьки й серця!

13 грудня: це цікаво знати

Найнижча температура у столиці 13 грудня була зафіксована у 1921 році – -24.3 морозу, найвища – у 1950 – +10.0

За народним календарем сьогодні – Андрія Первозваного. На це свято зазвичай ворожили. Знахарі і цілителі вважали 13 грудня – особливим днем, коли всі передбачення і ритуали мають особливу силу.

Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозванного є одним із найтаємничніших, найцікавіших: цього дня вгадують майбутнє, влаштовують ритуали з калитою та інші ворожіння. Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя.

Дівчата на Андрія ворожили на судженого – викликали віщі сни  та ставили гілку з яблуні у воду. Якщо на Різдво вона стане зеленою, то дівчина цього року вийде заміж.

Народні прикмети 13 грудня:

• На Андрія морозна та ясна погода, значить, майбутнім літом бути багатому врожаю.
• Якщо 13 грудня на землю сніг лягає, він на сто днів затримається.
• Низько і швидко хмари по небу в цей день пливуть - до холоднечі, що наближається.
• Холодно і ясно 13 грудня - буде хороший урожай наступного року.
• Кішка вилизує хвіст, лапи і тіло - чекай ясного морозного дня.
• Швидкі та низькі хмари - прикмета до того, що скоро буде холоднеча

• Сніг випав на Андрія – лежатиме до квітня.
• Вночі 13 грудня вогонь горить у печі яскраво-червоним кольором – будуть сильні морози.
• Кішка особливо ретельно миється  – до сильних морозів.
• 
  
  У дохристиянські часи 13 грудня дівчата готували вечерю на святій воді. Потім брали миску з стравою, обгортали її рушником і йшли до воріт закликати Долю: «Доле, доле, де тя виглядати? Йди до нас вечеряти!" – примовляли, залізаючи на ворота або тин. І прислухалися: якщо озвався десь півень – це означало, що доля обізвалася, коли ж ні – значить доля не хоче чути дівочого голосу. І тоді дівчина благала: «Доле, доле, не опусти, прийди до мене, навісти!»

  У християнські часи у народі день Андрія Первозванного, що припадає на 13 грудня, вважати найцікавішим з усього циклу передноворічних свят. Адже Андрій не традиційний святий, якого мало хто знав і бачив. Він залишив про себе документальні відомості.

  Жінки у давнину на Андрія намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. Дівчата ж ворожили ще й у такий спосіб: виходили на вулицю, імітували сівбу льону чи то конопель і “волочили ниву” спідницями, примовляючи: “Я, святий Андрію, конопельки сію, дай же, Боже, знати, з ким їх буду брати!” За погодою на Андрія також стежили: ”Якщо до цього дня сніг не випав, зима мала бути теплою і малосніжною, а як з’явився — довгою і холодною”.

  13 грудня народились:

  1893 — Микола Хвильовий (Фітільов), український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Автор поетичних збірок «Молодість», «Досвітні симфонії», збірок оповідань «Сині етюди», «Осінь», романів «Вальдшнепи», «Санаторі, Сентиментальна історія»», новели «Я (романтика)».
• 1877 – Микола Леонтович – український композитор, хоровий диригент, його обробка для хору народної пісні «Щедрик» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».

• 13 грудня - Ворожіння та вечорниці на Андрія

  Тринадцятого грудня - День святого Андрія Первозванного.
  Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.
  Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити".
  В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, себто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя. 
  За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...
  Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і пару собі вибирала. Було так заведено, що кожне село і навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити - була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер. Як тільки звечоріло, дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрук­ти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Господиня ще за дня варила ком­пот із сушених фруктів і картоплю на вареники. Дівчата приходили заздалегідь, щоб допомогти господині приготувати святкову вечерю.
  Після заходу сонця надходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Починалося все із цікавих історій, які переказували хлопці, поки деякі дівчата з господинею на­кривали святковий стіл. Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було 12-ї години ночі дочекатися, щоб наворожити собі свою доленьку... Хлопці і з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться. 
  КАЛИТА
  Ця весела гра є основною на Андріївський вечір. Калита - це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом, адже кожна має взяти участь у готуванні калити. Тож місять тісто всі за чергою, від найстаршої дівчини до маймолодшого дівчати.
  Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють коржа сухими вишнями чи родзинками. Печуть в печі "на сухар" - щоб важко було вкусити. Посередині дірка, куди протягують червону нитку, за яку підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. До того ж, один кінець нитки довший, аби можна було смикнути за нього - тоді калита підстрибне угору.
  Біля калити стає вартовий - "Пан Калетинський": це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошує "пана Коцюбинського" кусати калиту. Останнім може бути кожен учасник гри. "Пан Коцюбинський" бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту. Завдання Калетинського - розсмішити Коцюбинського, бо тоді не можна кусати калити. А витримавши навіть жарти, дарма підскакуєш, бо Калетинський одразу смикає за нитку.
  ПАРУБОЦЬКІ ЗБИТКИ
  У цей вечір, що б хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець „пустує". Чого тільки хлопці не вигадували, щоб дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, „очі" й „рот" прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Знімають ворота, залишаючи неподалік, щоб бать­ки швидко вранці знайшли, адже дівчата пізно повертаються додому і пізно прокидаються. Навіть шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, - і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч...
  ЯК ДІВЧАТА ВОРОЖИЛИ
  1. Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти виготовляли самі дівчата осінньо-зимовими довгими вечорами із різнокольорового паперу та прикрашали ними ікони та портрети в кімнатах) - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи­вали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки вищезгадані речі. Як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати, щоб свою долю вгадати. Кожна дівчина вибирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.
  Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.
  2. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме.  
  3. Вибігали дівчата на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонень­кий і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували... Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого парубка.
  4. Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.
  5. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д...
  6. На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".
  7. Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:
         О Святий, добрий Андрію,
         Я лишень на Тебе маю надію!
         Дуже хочу знати,
         Звідки нареченого маю виглядати?
  Так промовляла тричі і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес залає, то з цієї й буде її наречений.
  8. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в'язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.
  9. Також вірили, що можна на дзеркалі свою долю впізнати. Твер­дили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. У тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві­тити й такі слова говорити:
        Я тебе, дзеркало, питаю,
        З ким я свою долю злучити маю?
        З'єднати з Іванком прошу,
        Бо його в серденьку ношу.
  Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:
      Святий Андрію, допоможи,
      Судженого мого покажи!
      Ворожу на свій вінок,
      Прошу захисту від зірок! 
       Дай, Боже, шлюбу дочекати,
       Мене з Іванком звінчати.
  Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незна­йомого пана. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повто­рювала ті ж слова тричі, якщо ж нічого не виходило, то повторювала наступного року, - бо це означало, що її доля ще десь блукає.
  10. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху - дощечку (ніби кладку через річку) і так просити:
  
        О дай же, Боже, молодій мені,
        Щоб приснився мій суджений вві сні.
        І Тебе, Святий Андрію,
        Я прошу, як умію:
        Святий Андрію, допоможи,
        Мене сьогодні не залиши!
        Ой ти, місточок, та не хилися,
        А ти, Іванку, мені приснися.
        Перейди річку - биструю воду,
        Й веди до шлюбу мене, молоду.
  Перш ніж заснути, повторювали ці слова кілька разів.
  11. Щоб знати, яку професію матиме суджений, дівчата ішли на город, розкопували землю, в пригорщі набирали, приносили до світлиці та пильно її розглядали. Якщо знаходили тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях - буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.
  12. Ворожать ще так: дівчина набирає насіння коноплі, виходить на подвір'я і так промовляє-співає:
        О Святий Андрію,
        Конопельку сію... 
        Добре заволочу,
        Бо заміж вийти хочу...
  А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити. 
  13. Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.
  14. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладучи гілочку у воду і приказують:
        Святий Андрію,       Маю на Тебе надію:
        Дай, щоб вишня зацвіла,
        А мою долю на поріг привела.
  
  15. Дівчата дуже прагнули знати, якого будуть мати чоловіка: багатого чи бідного. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає.
  16. Також випікали коржики - "балабушки". Кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб упізнати. Клали їх на стільчик, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина швидше за подруг вийде заміж. 
  На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків. Проте і досі "Андріївські вечорниці" - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч.