четвер, 3 квітня 2025 р.

 Свято талантів у ліцеї

Сьогодні в ліцеї відбувся 3-ій день фестивалю «Школа має талант» (колишня «Надія»). Ліцеїсти 7-11 класів представили власні таланти в різних номінаціях. Цікаві, творчі, креативні номери побачили глядачі!

Від 11-А класу виступала Маргарита Реньжина з надзвичайно складною вокально піснею "Очі на піску" і в цій категорії посіла перше місце! Вітаю Маргариту й бажаю підкорити ще багато музичних вершин!

Також хочу зазначити, що розподіл місць є доволі умовним, адже всі діти, які виступали, заслуговують на аплодисменти, подяку і є талановитими! 

Дякую талановитим дітям за подаровані емоції!

Низький уклін та подяка всім захисникам за змогу дарувати й отримувати естетичну насолоду!


пʼятниця, 28 березня 2025 р.

Вітаю юну філологиню!

Вітаю Анастасію Мовчанюк, ученицю 10-Б класу, із перемогою в IV етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури!

Хай твій інтелект, Насте, допоможе досягти нових вагомих вершин у житті!

Дякую захисникам за змогу навчати й навчатися!



неділя, 9 березня 2025 р.

Цікаві факти про Тараса Шевченка


📚Був талановитим художником 🧑‍🎨 - він створив понад 1300 картин 🙀, із яких до нашого часу збереглися понад 800.

📚За життя Тараса Григоровича його більше цінували як художника, а не як поета 🤔.

📚За все своє життя Шевченко пробув в Україні 15 років.

📚Поет любив каву по-віденськи ☕️.  Але улюбленим напоєм Шевченка був чай, у який він частенько, за спогадами історика Миколи Костомарова, додавав ром 🥃.

📚Улюбленою стравою Тараса Шевченка, як згадують його друзі, був борщ 🍜 із сухими карасями 🐟, свіжою капустою і приправами.

 📚Перші гроші 💵 Тарас заробив, допомагаючи відспівувати небіжчиків. Він був помічником священника.

📚Тарас свого часу належав до товариства “Мочиморди” – хлопців, які “мочили морди в алкоголі” 🙃.

📚Шевченко був доволі модним портретистом у Петербурзі, за свої картини отримував чималі гроші, тому одягався вишукано та модно 🎩.

Лауреати Шевченківської премії - 2025


Оголошено цьогорічних переможців Шевченківської премії.

Переможцями Національної премії ім. Тараса Шевченка 2025 стали : 


література: Юрій Іздрик за збірку поезій “Колекція”;


публіцистика і журналістика: Павло Казарін за проєкт “Публіцистика воєнного часу на «Українській правді»”;


музичне мистецтво: дві премії отримали Богдана Півненко за концертні програми 2019–2024 та Олександр Шимко за “Вирій” для  симфонічного оркестру;


театральне мистецтво: Василь Вовкун за оперу “Лис Микита”, балет “Тіні забутих предків” та театральну кантату “Псальми війни”


кіномистецтво: Олесь Санін, Сергій Михальчук і Алла Загайкевич за повнометражний фільм “Довбуш”;


візуальне мистецтво: Жанна Кадирова за виставку “Траєкторії польотів”;


декоративно- прикладне мистецтво: Валентина Карпець-Єрмолаєва, Андрій Пікуш, Марія Пікуш та Наталія Рибак за мистецький проєкт “Петриківський розпис: на захисті ідентичності”.

понеділок, 3 березня 2025 р.

STEAM-освіта – компетентісний підхід до навчання сучасного учня

 Сьогодні у дистанційному форматі відбулося засідання професійної спільноти вчителів словесно-естетичного циклу. Розглядали актуальне для компетентісного навчання питання про STEM-освіту. Доповідачі, зокрема Ольга Вознюк, Любов Коваль, Тетяна Кондратюк, Олена Поворознюк, розкрили ряд теоретичних та практичних запитань: як відрізнити STEAM, STREAM та STEM-освіту, STREAM - освіта в науково – педагогічному проекті «Інтелект України» тощо.

Колеги поділилися знахідками, напрацюваннями, міркуваннями щодо STREAM-освіти під час уроків. Проаналізувавши актуальні тенденції такого навчання, дійшли висновку, що, окрім інших, саме використання ШІ, екологічна спрямованість, розвиток навичок програмування, доступність та інклюзія, цифрова грамотність, практичне навчання, групова робота, поєднання різних форматів навчання будуть пріоритетними під час упровадження STREAM-освіти.

Дякую захисникам за змогу працювати!


Мова без проблем. НМТ: Нема Мовних Труднощів

Запрошую на мій канал у телеграмі НМТ

четвер, 20 лютого 2025 р.

 Літературна розвідка. Моє відкриття Уласа Самчука

З нагоди 120- річчя нашого видатного земляка Уласа Самчука вчора ліцеїсти 11–А класу здійснили літературну розвідку й відкрили для себе цю величну особистість. Презентували газету, інсценізували  та просто читали уривки роману «Марія», переглядали презентацію, самі шукали факти із біографії митця, аналізували статтю «Нарід чи чернь?" - ось навіть не увесь список форм роботи під час літаратурного дослідження. Слова із статті про народ звучать дуже актуально, а в інсценізації уривку "Марії" легко впізнаються сучасні російські окупанти. Запланували з учнями відвідати музей, окремі ліцеїсти виявили бажання прочитати « Марію». 

Великий син України, патріот, інтелектуал, Гомер української літератури 20 століття, Улас Самчук заслуговує, щоб його читали й вивчали українці!

Дякую захисникам за змогу навчатися!




середа, 12 лютого 2025 р.

Благодійний ярмарок

 11 лютого в нашому ліцеї відбувся благодійний ярмарок до Дня спонтанного прояву доброти. Під час цього заходу учні, батьки, педагоги зібрали 70800 грн. Ми, учні 11-А, доєднали від класу 1319 гривень. Дякую всім батькам, дівчаткам, хлопчикам, які вкотре виявили милосердя та небайдужість. Щиро вдячна Наталії Сметанюк та Ользі Гук за домашні смаколики, якими ми із задоволенням поласували! Усі кошти переказали на банку для 148 ОБр ДШВ. Наші захисники зможуть придбати необхідні речі, які їм зараз потрібні (шини, екофлоу і старлінк).

Маленькими кроками - до омріяної Перемоги!

Дякую захисникам за тихі дні!

пʼятниця, 17 січня 2025 р.

               "Там, де біль стає благословенням"
 Комунікабельна, творча, дещо сором'язлива, Софія Саливанюк ще на перших уроках у десятому класі захопила розповіддю про літературні сайти, а невдовзі поділилася й  власними поезіями... Жаль, що минулоріч не встигли підготувати збірку творів.
Сьогодні ж, 16 січня 2025 року, в актовій залі управління освіти відбувся захист науково-дослідницьких робіт Малої академії наук у секції "Літературна творчість". На ньому Софія представила збірку поезій "Там, де біль стає благословенням". Струни Софійчиної душі, її думки, переживання, передані словом, торкнулися душі членів журі.

У підсумковому результаті Софія Саливанюк посіла ІІІ місце! Вітаю, Софійко, із першою подоланою сходинкою на поетичний Олімп! Хай буде ще багато перемог ! Хай пишеться легко й натхненно!

Софійко, хай, попри труднощі й негаразди, які довелося пережити твоєму серденьку, панують любов і добро у твоєму житті!

Пропоную вашій увазі кілька Софійчиних поезій!
                   Мелодія життя

Кохання, злість, печаль та сум -

ці всі емоції, буває, докучають,

але ж це краще, ніж той вирій дум,

які у головах у нас блукають.



Шукаємо ми щастя в різних-то речах:

сім'я, кар'єра, слава чи любов,

але чи легко нести усе це на плечах,

коли вже поклик наш давно замовк?



Радій життю й співай пісні,

малюй стежину свою ти щодня,

постав мету собі в житті,

бо твоє щастя - наше майбуття.


                       Те, що залишилося

Сонце низенько, вечір близенько,

їсти готує люба сім‘я…

Плаче й горює десь далеченько

наша улюблена, рідна земля…



Вибухають снаряди, і люди

відходять кожного дня, помирає маля…

Думають просто, що горя не знають,

інші ж шукають хоч хліба шматка.



Ненависть й злоба панує між ними,

не пожаліють дітей і жінок,

Знайте ж це, браття, ми не були рідними,

скільки урешті ми чули байок…



Наче відважні, шукаючи слави,

не дочекаються того кінця…

Всі вони хочуть могутньої влади,

потім біжать врятувати життя.



Чи зрозуміють, що все це є марно,

Може, збагнуть те, що роблять щодня.

Хочеться вірити, що ще не пізно,

бо для людей це висока ціна…
 

Дякую, брате, воїне сильний,

що захищаєш країну свою.

Дякую мамі твоїй єдиній

за те, що навчила казати: «Люблю»,
 

навчила у мирі і злагоді жити,

навчила любові, дім свій цінить,

співати, радіти, дарувати їй квіти,

цьому повинна я також навчить…
 

Моя Україна жива і ще буде

стояти незламно аж до кінця…

Ми знаємо: ніхто не забуде,

як здобували ми кров’ю вінця.


                                      Привіт

«Привіт! Як справи? Все о’кей?» -

ми звикли в кожного питати,

але навіщо ти хвилюєш цим людей,

коли не маєш наміру думки ці знати?!

Навіщо нам оця пристойність?

Бо всім «до лампочки» почути ті слова.

Невже для нас це солідарність?

Хоч, певне, знаємо, що то біда.

Народ ховається і тішиться пустим…

Так мало тих, що здатні до глибокої розмови.

В якийсь момент здається все чужим…

Про що тоді вже може бути мова ?

                 Пташко

Моя малесенькая пташко,

злітай зі мною ще хоч раз,

надії дай мені, будь ласка,

терпіння у цей час, гаразд?



Моя ріднесенькая пташко,

смирення дарувала ти.

Мені буває часом важко,

та змушую себе іти…



Живу життя відносно слабко,

біжу кудись й постійно падаю…

Не покидай мене, благаю, пташко,

завершується все, як завжди, зрадою…