неділя, 30 листопада 2014 р.

   «Життя – це майже безперервний ланцюг власних відкриттів», - сказав німецький письменник Герхард Гауптман. Школа для мене – це постійне відкриття юних душ та мрій, це щастя від дитячих радісних відкриттів.
   Я – Учитель. І навчати дітей із видимого пізнавати невидиме, як казав Г. Сковорода, - ось моє завдання.
   Я – Учитель. Є 45 хвилин на уроці, коли дитячі серця належать мені. І саме я, учитель-словесник, у якого «слово - одяг усіх фактів, усіх думок», як казав М. Горький, будую в ці хвилини майбутнє моєї держави. Тому Україна моєї мрії високоінтелектуальна, творча, критично мисляча, має міцні моральні цінності, уміє захистити себе і знає, як це зробити. Хіба не цьому навчає кожен сучасний педагог?!
   «Розширювати свої знання можна тільки тоді, коли ти дивишся прямо у вічі своєму незнанню», - стверджував К. Ушинський. І ця сентенція стосується не тільки дітей, а й мене. Учителю просто необхідно багато вчитися, опановувати нові технології, показувати гідний приклад, не боятися ламати стереотипи. Адже кожен із нас sеmper tiro!
   Я ніколи не розділяю особисте та професійне життя, оскільки як навчаю дітей, так і сама живу, керуючись словами В. Симоненка:
Люди – прекрасні.
Земля – мов казка.
Кращого сонця ніде нема.
Бо я – Учитель. А вчитель – це любов.


Немає коментарів:

Дописати коментар