Мамине слово

21 серпня: це цікаво знати

«…Віднесла вода ласкаві зорі,
Що все літо кликали в ріку.
З птицями на білій крутогорі
Горобину пробуєм гірку…»
Дмитро Павличко

21 серпня у народі вшановували Омеляна і підмічали: яка погода цього дня, таким має бути і січень, а також якщо на деревах у серпні багато жовтого листя – осінь буде ранньою.

За церковним календарем 21 серпня вшановують святого Омеляна сповідника, преподобного Григорія, преподобних Зосима, Саватія і Германа, святого Мирона чудотворця, преподобного Григорія Синаїта.

Іменинниками 21 серпня є:

Григорій, Зосим, Мирон, Омелян, Сава.

21 серпня народились:

1888 — Володимир Гадзінський, український письменник, критик. Автор поем «УРСР», «Айнштайн», «Земля», «Заклик Червоного Ренесансу», «Розум», фантастичної повісті «Кінець».

Події 21 серпня:

1652 — син гетьмана Богдана Хмельницького — Тимофій — одружився на дочці молдавського правителя Василя Лупула, що стало приводом для відновлення союзу Молдавії з Україною.

1627 — вийшов перший словник української мови «Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє» Памво Беринди.

1932 — у Венеції відбувся перший міжнародний кінофестиваль.

1943 – у СРСР створено одинадцять перших Суворовських училищ.

1996 — Заснована відзнака Президента України — орден «За мужність».

Чи знаєте ви, що:

У першому друкованому українському словнику «Лексіконъ славеноросскїй альбо Именъ тлъкованіє» (1627 р.) — близько 7 тисяч слів: загальних та власних назв переважно тогочасної церковнослов'янської мови з перекладом та тлумаченням їх українською літературною мовою початку XVII століття.

Метою Беринди при складанні його словника було відновити церковнослов'янську традицію літературної мови і цим протистояти наступові польського католицтва і польської культури. Цей словник відіграв велику роль у розвитку не лише української, а й російської, білоруської, польської, румунської лексикографії.

Ця праця Памва Беринди — найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства. Склада­ється з двох частин: «Лексіконь» — церковносло­в'янсько-український словник; та «…Имена свойственная» — зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також загальних назв неслов'янського походження.

Головні джерела праці — «Лексис…» Лаврентія Зизанія, ономастикони Мак­сима Грека, Мануїла Ритора, тлумачення онімів в антверпенському виданні Біблії (1571). Ви­явлено використання Бериндою словників доби Київської Русі та зарубіжних, староукраїнської глосографії тощо.

Джерелами церковнослов'янського реєстру книги були: Острозька Біблія (всі її книги Старого й Нового Завіту), церковнослов'янські рукописи й друки до поч. 17 ст.

Абсолютна більшість елементів неслов'янського походження, особливо грецьких і латинських, зібраних окремо у 2-й частині праці, супроводяться ре­марками, які вказують на їх запозичення, й українськими відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукраїнської літературної мови на народній основі.

У «Лексіконі…» вмі­щено низку тлумачень енциклопедичного характеру. Значення слова автор розкриває і за допомо­гою етимологічних відомостей. Докладно опрацьовано семантику багатозначних реєстрових слів. Беринда не­рідко вказував на метафоричне й образне вжи­вання слова, вперше в українській лексикографії за­стосувавши ремарки «переносні», «инорѣчнѣ», «метафор.».