Мамине слово

9 січня: це цікаво знати

 «Найстрашніше – проґавити прекрасне!»
Сергій Параджанов

В останній, третій день святкування Різдва Христового – 9 січня – у народі вшановували апостола Стефана. За багаторічними спостереженнями, цей день повинен бути морозний, а тому казали: «Прийшов Степан – на ньому червоний жупан».

Святкували цей день, як і попередні: намагалися не працювати, можна було виконувати лише найнеобхіднішу роботу. А взагалі, починаючи від Різдва і протягом двох тижнів, до 21 січня – різдвяного дня, що вважається закінченням всіх свят, не можна затівати будь-якої великої роботи: прати, шити, ремонтувати квартиру тощо.

Ввечері на Степанів день співали якнайбільше колядок і напували коней водою, у якій були накидані срібні гроші, щоб тварини не хворіли.

За церковним календарем 9 січня вшановують апостола первомученика та архідиякона Стефана, преподобного Феодора Начертаного сповідника, святителя Феодора.

Іменинники 9 січня:

Степан, Федір, Лука, Йосип, Давид, Яків.

Події 9 січня в Україні:

1648 – Богдана Хмельницького обрано гетьманом Запорізької Січі.
1920 — Нестор Махно відмовився вести свої війська на фронт проти поляків, за що більшовики оголосили його поза законом.
1992 — Україна встановила дипломатичні відносини з КНДР.

9 січня народились:

1854 – Євгенія Ліньова (фон Папріц) – українська та російська співачка, фольклористка, пропагувала народні пісні. Вперше у вітчизняній фольклористиці застосувала фонограф.

1924 – Сергій Параджанов – визначний вірменський та український кінорежисер, сценарист. В Україні створив фільми «Українська рапсодія», «Наталія Ужвій», «Тіні забутих предків».

1928 – Микола Негода – автор багатьох віршів та пісень, зокрема пісні-реквієму «Степом, степом…».
1987 — Олена Підгрушна, українська біатлоністка, заслужений майстер спорту України, чемпіонка Олімпійських ігор.

Чи знаєте ви, що:

Про Сергія Параджанова

В’язень Параджанов рідко отримував листи від численних друзів, приятелів і учнів. Зате регулярно приходили міжнародні депеші від якогось Фредеріка Фелліні. Зміст депеш: «Хвилююся за твою долю, ти ж велика людина, тримайся».

У в’язниці Параджанов збирав кришки з фольги, якими тоді закривали молочні пляшки. Він пресував їх у медальйон і гвіздком робив портрет Пушкіна. Один із таких медальйонів він подарував Тоніно Гуеррі. Тоніно відлив медальйон в сріблі та подарував своєму другові Федеріко Фелліні. Друзі створили приз на честь Параджанова і назвали його «Амаркорд», яким нагороджують за кращий фільм на фестивалі в Ріміні. Першим отримав нагороду Георгій Данелія, кінорежисер, друг Параджанова, за картину «Настя».

Одного разу Параджанов надіслав телеграму:»Москва. Кремль. Косигіну. Оскільки я – єдиний безробітний кінорежисер у Радянському Союзі, наполегливо прошу відпустити мене в голому вигляді через радянсько-іранський кордон, може, стану родоначальником в іранському кіно. Параджанов».

Коли Параджанов вийшов з тюрми, він привіз у подарунок своєму племінникові Георгію коробку з-під сірників, повну вошей, щоб юнак зрозумів, що таке радянська в’язниця. Однак, незважаючи на такий яскравий натяк, Георгій Параджанов став єдиним з родичів Маестро, хто пішов шляхом славетного дядька.