понеділок, 30 січня 2017 р.

"Тигролови" за романами Івана Багряного "Сад Гетсиманський" та однойменним

        Вітаю

Наталію Якубець, ученицю 11-А класу, яка посіла ІІ місце під час ІІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури, що відбулася 26 січня в ЗОШ № 27 м. Рівного.
Бажаю нових перемог, наснаги, творчості!

неділя, 29 січня 2017 р.

30 січня: це цікаво знати


Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна
Михайло Грушевський

За церковним календарем 30 січня вшановують преподобних Антонія Великого, Антонія Димського та Антонія Чорноєзерського.

У народі цей день називали Антон Перезимній — саме 30 січня вважалось серединою зими. Тривалість світлового дня збільшується вже майже на годину.

У цей день часто бували відлиги, а вслід за ними наступали сильні морози. Звідси і прикмета, що зимовому теплу вірити не можна: «Перезимник дасть надію, тепло, а потім обдурить — все морозом скрутить». Якщо на Антонія небо заволочувалось хмарами — очікували заметіль.

У дохристиянські часи наші пращури вважали, що 30-го січня Сонце викликає з вирію усіх тих птахів, які прилітають до нас навесні. А тому залишали зерно та крихти хліба у місцях, де селяться пернаті, прилітаючи додому з теплих країн.

Іменинниками 30 січня є:
Антон, Антоній

30 січня народились:

1834 — Володимир Антонович (Вінницька обл.), український історик, археограф, археолог, етнограф, публіцист і громадський діяч, основоположник народницької історичної школи.
«Сподіваюсь на те, що працею і любов’ю заслужу коли-небудь, що українці визнають мене сином свого народу, оскільки я все готовий розділити з ними» (Володимир Антонович)
1930 - Всеволод Нестайко, письменник, автор "Тореадорів із Васюківки" та інших дитячих творів.

30 січня відзначають:
День спеціаліста військово-соціального управління Збройних сил України (згідно з наказом міністра оборони України Михайла Єжеля № 303 від 3 червня 2011 року)

Всесвітній день допомоги хворим на проказу (був заснований ООН у 1953 р.)

Події 30 січня:

1836 — На квартирі Василя Жуковського у присутності Олександра Пушкіна Микола Гоголь уперше читав уголос свого «Ревізора».
1868 — у Києві відкрилася музична школа (тепер — Київське музичне училище ім. Р. Ґлієра);
1923 – відкрився Державний музей театрального музичного та кіномистецтва;
1992 – Україна стала членом Наради з безпеки і співробітництва в Європі (тепер – Організація з безпеки і співробітництва у Європі);
2004 — Створено першу статтю української Вікіпедії — «Атом».

Чи знаєте ви, що:

«Ревізор» — комедія у п'ятьох діях Миколи Гоголя, написана упродовж 1835—1836 років.

Вважається, що сюжет комедії підказав авторові Олександр Пушкін. Зокрема, у спогадах Володимира Сологуба описується, що «Пушкін познайомився з Гоголем і розповів йому про випадок, що трапився у місті Устюжні Новгородської губернії — про якогось проїзного пана, що видав себе за чиновника міністерства й обібрав усіх міських жителів».

Відомо також, що Гоголь неодноразово писав Пушкіну про наміри закинути роботу над п'єсою, проте Пушкін наполегливо радив Гоголю не припиняти роботу.

У січні 1836 Гоголь вперше прочитав свою п'єсу на вечорі у Василя Жуковського у присутності великої групи літераторів. Високо оцінили комедію Пушкін, Тургенєв та Жуковський, хоча ряд літературних критиків ще довго звинувачували п'єсу в «натуралізмі».

Сам автор так писав про «Ревізора»: «В «Ревізорі» я зважився зібрати в одну купу все дурне в Росії, що я тоді знав, всі несправедливості, які робляться в тих місцях й у тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися над усім».

П'єса вперше була поставлена у Петербурзі 19 квітня 1836 після того, як Жуковський зміг особисто переконати імператора, що «у комедії немає нічого неблагонадійного, що це тільки веселе глузування над поганими провінційними чиновниками». 1842 року Гоголь написав другу редакцію п'єси.

Марія Бурмака. Пам"яти тридцяти

субота, 28 січня 2017 р.

Культ мови. Цирк на дроті, або Як ви пишете слово «онлайн»? … а також «інтернет», «фейсбук», «твітер», «гугл», «блогер»? Спостерігаючи семну дійсність, я зафіксувала такі варіанти написання: онлайн, он-лайн, он лайн, online, on-line, on line (та, відповідно, офлайн, оффлайн, офф-лайн, оф-лайн, offline, off-line, off line). Так як же правильно?
 Цікава стаття. Рекомендую!
http://redactor.in.ua/ru/language/6516.Kult_movi_Tsirk_na_drotі_abo_Yak_vi_pishete_slovo_onlayn



пʼятниця, 27 січня 2017 р.

27 січня: це цікаво знати
Декому здається: найважче – допастися до булави, і мало хто розуміє, як важко ту булаву втримати
Юрій Мушкетик

За церковним календарем 27 січня вшановують рівноапостольну Ніну-просвітительку Грузії і преподобних Йосифа Аналітина Раїфського, Феодула та Стефана.

27 січня у дохристиянські часи наші пращури молилися до Бога, що пробуджує природу, Ярила-Сонця та просили сил, аби відігнати темряву і закликати весну.

Іменинниками 27 січня є:
Остап, Ніна, Веніамін, Сергій, Ярема

27 січня народились:

1891 — Павло Тичина (Чернігівська обл...) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, — Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)

1839 — Павло Чубинський (Київська обл...) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!

1842 — Архип Куїнджі (м.Маріуполь) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».

1911 -Іван Гончар, видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)

Події 27 січня:

1944 — заснування нагород Української повстанської армії;
1945 — звільнення в’язнів нацистського концтабору в Освенцимі (Польща);
1967 — укладено міжнародний Договір про принципи діяльності держав у дослідженні і використанні космічного простору, згідно якого космос оголошено надбанням усього людства, де забороняється розміщення ядерної зброї.

27 січня відзначають:
Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

Цей день встановлено Генеральною асамблеєю ООН 1 листопада 2005 року (Резолюція № 60 / 7).

Дата 27 січня була обрана тому, що в цей день радянські війська звільнили концентраційний табір Освенцим (територія нинішньої Польщі).

Уперше Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відзначили в усьому світі у 2006 році. Проте деякі країни відзначали цей день і раніше.

Генеральний секретар ООН Кофі Аннан назвав цю дату нагадуванням про уроки Голокосту, які мають загальне значення, — цього безпрецедентного прояву зла, яке не можна просто залишити в минулому і віддати забуттю.

середа, 25 січня 2017 р.

25 січня: це цікаво знати



Зроби сьогодні те, що збираєшся зробити завтра; скажи завтра те, що хочеш сказати сьогодні.
Казимеж Тетмайєр

25 січня за григоріанським календарем 25 день року. До кінця року залишається 340 днів.

За церковним календарем 25 січня вшановують мученицю Тетяну, святителя Саву, преподобного Мартиніана, мученика Мертія, мученика Петра, преподобну Євпраксію та ікони Божої Матері «Акафістна» і «Млекоживителька».

У народі 25-того січня вітають жінок на ім’я Тетяна. Походження цього свята має декілька версій, і однією з них є історія про великомученицю на честь, якої і відзначається Тетянин день. Ім’я Тетяна з латинської перекладається, як володарка. І відповідаючи своєму імені, Тетяни здебільшого є людьми цілеспрямованими, справедливими та вірними своєму слову. Всім Тетянам у День вшанування їхнього Ангела варто посповідатися та причаститися.

За народним повір’ям, якщо у Тетянин день вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а якщо сніжно, то дощитиме влітку.

Іменинники 25 січня:
Тетяни, Галактіони, Евпраксії, Мартиніани, Мертії, Петри. Сави.

25 січня народились:
1872 — Микола Скрипник, український політичний і державний діяч;
1883 — Дмитро Григорович, український авіаконструктор, творець першого гідроплану.

Події 25 січня:
1965 — Йосип Сліпий, який відсидів 18 років у радянських таборах, обраний у Ватикані кардиналом і головою Української греко-католицької церкви

25 січня святкують:
День студентства (Тетянин день)

Це цікаво знати
За 35 років Моцарт написав понад 600 музичних творів, однак коли він помер, у вдови не було грошей навіть на окреме місце на кладовищі.
Вінсент Ван Гог за життя продав лише одну свою картину і помер у злиднях.
Ганс Христіан Андерсен не міг грамотно написати жодного слова.

субота, 21 січня 2017 р.

22 січня: це цікаво знати


Найкращим доказом мудрості є постійно гарний настрій.
Автор невідомий
22 січня за григоріанським календарем 22 день року. До кінця року залишається 343 дні.
За церковним календарем 22 січня вшановують мученика Полієвкта, святителя Филиппа, пророка Самея, преподобного Іону Київського, святителя Петра, преподобного Євстратія чудотворця.
Дрібка духовних порад
Уміймо просити і чекати, навіть неможливого – і те – неможливе – отримаємо від Бога.
Як часто наші повчання, наша незгода з кимось, а чи з чимось виливаються у кращому випадку, у підвищений тон, а здебільшого у грубість. Однак чи варто, рятуючи інших, губити себе?
Події 22 січня:
1918 — Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу;
1919 — відбулися Закарпатські всенародні збори, де ухвалили рішення щодо возз’єднанні Закарпаття з Україною;
1990 – на честь Акту Злуки відбулася одна з наймасштабніших акцій організована Рухом — від Львова до Києва, на відстані майже 500 кілометрів близько 300 тисяч чоловік взявшись за руки утворили живий ланцюг.
22 січня святкують:
День соборності України відзначається у день проголошення Акту воз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День соборності відзначається з 1999 року.
У народі 22 січня випускали на вулицю худобу і спостерігали за її поведінкою. Якщо вона відразу поверталася у хлів – продовження зими мало бути сніжним і морозним.
Іменинники 22 січня:
Євстратій, Захар, Петро, Полієвкт, Самей, Пилип і Антоніна.
22 січня народились:
1561 — Френсіс Бекон, англійський філософ, письменник;
1775 — Андре-Марі Ампер, французький фізик, хімік і математик;
1788 — Артур Шопенгауер, німецький філософ;
1788 — Джордж Гордон Байрон, англійський поет;
1898 — Сергій Ейзенштейн, радянський кінорежисер;
1908 — Лев Давидович Ландау, радянський фізик;
1933 — Анатолій Мокренко, український оперний співак, баритон.
Сьогодні ви про ці факти не знали:
  • Єдине місце на планеті, де нема гірської хвороби Тянь – Шань. Тиск у місцевого населення нижчий, ніж у жителів рівнин.
  • Перший презерватив виготовили ще давні ацтеки у 14 віці до н.е. з риб’ячого міхура.
  • Для того, щоб зробити 1 кілограм меду, бджолі потрібно облетіти 2 мільйони квіток

пʼятниця, 20 січня 2017 р.

20 січня: це цікаво знати

Людина живе не тим, що з'їдає, а тим, що переварює. Це однаково справедливо для розуму й для тіла.
Бенджамін Франклін

За церковним календарем 20 січня відзначають Післясвято Богоявлення та Собор Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.

За часів царя Ірода у Єрусалимі жив священик Захарія з дружиною Єлизаветою. Вони були вже похилого віку та не мали дітей. Одного разу під час богослужіння ангел сказав Захарії, що його дружина народить сина і назвуть вони його Іоанном. Захарія не повірив, і тоді ангел за невіру покарав його німотою до того дня, коли все здійсниться. Як провіщав ангел, у Захарія і Єлизавети народився син. Коли восьмого дня запитали, як його назвати, батько написав на дощечці «Іоанн». Після чого відразу почав говорити, благословляючи Бога.

Іоанна Хрестителя ще називають Предтечею, бо прийшов він до Ісуса, щоб приготувати людей до появи Месії.

У народі 20 січня називається Посвятки. З цього дня починаються зимові М'ясниці, або М'ясоїд. До самої Масляної можна засилати сватів та справляти весілля. З Івана Хрестителя жінкам уже дозволялося шити і прясти, а отже, виконувати й іншу роботу.

Не випадково залишилося прислів’я: «Після Івана Предтечі хто не робить, того б’ють у плечі» або «Прийшов Іван Предтеча та й забрав свята на плечі».

У ці дні спостерігали за погодою і примовляли: «Тріщи не тріщи, а вже пройшли Водохрещі».

Іменинники 20 січня:
Івани, Опанаси, Себастіани

20 січня народились:

1865 — Михайло Туган-Барановський, перший економіст східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків. Його концепції стали підгрунтям розробленої Дж. М. Кейнсом теорії прогнозування ринкової кон'юктури. Один із засновників Національної академії наук України, міністр фінансів УНР. Автор близько 140 праць.

1918 — Олександр Шалімов, хірург, один із засновників української хірургічної школи. Під керівництвом О.Шалімова проведено першу в Україні операцію пересадки серця.
«Підводься, якщо впав, і йди далі» (Олександр Шалімов)

Події 20 січня:

1661 — У Львові засновано університет Казимира. Нині — Національний університет імені Івана Франка.
1918 — У Києві відкрився всеукраїнський церковний собор.
1972 — Розпочалася друга хвиля арештів дисидентів в Україні.

20 січня відзначають:
День пам'яті захисників Донецького аеропорту
День Автономної Республіки Крим

Чи знаєте ви, що:

20 січня в 1991 році більшість кримчан на загальнокримському референдумі висловилися за відновлення Кримської автономії, що визначило статус Криму у складі України.

Враховуючи волю кримчан, 12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки». У період загальної ейфорії суверенізації Крим пережив чи не весь світовий досвід державного будівництва, у тому числі президентську і парламентську форми правління і період лихоліття — без Конституції і повноважень, не раз опинявся на межі міжнаціональних і соціальних конфліктів.

На думку ряду спостерігачів, у складний історичний період саме відтворення автономії дало змогу — зберегти на півострові міжнаціональний світ, забезпечило умови для нормального соціально-економічного і культурного розвитку жителів півострова.

У лютому 2009 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим звернулася до Верховної Ради України встановити на території автономії додатковий святковий день: 20 січня — Дня АРК.

На початку 2014-го року зусиллями Російської Федерації і її агресивними діями відносно України кримська територія була окупована, а кримське суспільство позбавлене привілеїв української автономії. Український народ, що відрізняється від російського агресора своєю толерантністю, консолідувався. Почалася боротьба за мирне повернення Криму, який і зараз по діючим міжнародним протоколам є територією України.

Кілька цікавих фактів про Крим
Територією Криму протікають 257 річок (найбільші — Салгир, Альма). Понад 50 солоних озер знаходиться у Криму
Південний берег Криму — найтепліше місце в Україні, та 8 кліматична USDA зона за класифікацією Міністерства сільського господарства США
Гора Ай-Петрі — найвітряніше місце в Україні, вітер зі швидкістю понад 50м/с тут може дути понад 125 днів на рік
У Криму можуть рости цитрусові культури (наприклад юзу)
Водоспад Учан-Су, висотою понад 98 м., — найвищий водоспад в Україні

середа, 18 січня 2017 р.

неділя, 15 січня 2017 р.

субота, 14 січня 2017 р.

До уваги учнів 11-А класу!
У понеділок, 16 січня, у школах міста Рівного відновлюється навчання!
Пропоную розклад уроків на цей день - понеділок.
1. Астрономія
2. Зарубіжна література
3. Українська мова
4. Українська мова
5. Зарубіжна література
6. Історія України
7. Інформатика

Коротка інструкція про ЗНО з української мови та літератури 2017

До уваги одинадцятикласників!

пʼятниця, 13 січня 2017 р.

Правила вживання слів "Приводити" і "Призводити" – експрес-урок

Українці сьогодні відзначають Старий Новий рікУ ніч з 13 на 14 січня відзначається Старий Новий рік. Традиція відзначати Старий Новий рік пов'язана з розбіжністю двох календарів: юліанського календаря «старого стилю» і григоріанського — календаря «нового стилю».

Ця розбіжність у XX-XXI століттях становить 13 днів, тому Новий рік за старим стилем відзначається в ніч з 13 на 14 січня.

14 січня (1 січня за старим стилем) християнська церква вшановує пам'ять святого Василія Великого, архієпископа Кесарії Капподакійської. У давнину цей день мав назву Василіва дня і мав вирішальне значення для всього року. Вечір напередодні (нині 13 січня) називався Василівим вечором.

Вечір напередодні 14 січня називають «щедрим», оскільки прийнято готувати «щедру кутю» багатий стіл після різдвяного посту.

У Василів вечір їли все найкраще і найсмачніше, що було в хаті: пироги, ковбасу, м'ясо, млинці, пили пиво, вино, горілку. Обов'язковими для новорічного столу були кутя, порося чи якісь страви зі свинини, тому що Святий Василь вважався покровителем свиней. Існувало повір'я, що якщо в ніч перед Василія вдень на столі буде багато свинини, то ці тварини будуть плодитися в достатку і приносити господарям гарний прибуток.

Також на святковий стіл подавали страви, приготовані з зайця і півня: м'ясо зайця їли, щоб бути спритними, як заєць, а півня — щоб бути легкими, як птах.

Ще однією обов'язковою святковою стравою у Василів день була каша. Її приготування супроводжували особливими обрядами, після чого за якістю каші судили про благополуччя в наступаючому році.

У новорічну ніч найстарша з жінок приносила з комори крупу (зазвичай гречку), а найстарший чоловік — воду з колодязя або річки. Чіпати крупу і воду доти, поки піч не стопиться, було не можна. Потім всі сідали за стіл, і найстарша з жінок починала розмішувати кашу у горщику, вимовляючи при цьому певні ритуальні слова. Потім всі вставали з-за столу, а кашу господиня ставила у піч — з поклоном. Готову кашу діставали з печі і уважно розглядали. Якщо горщик був повним, а каша наваристою і розсипчастою, то можна було чекати щасливого року і багатого врожаю — таку кашу ранок з'їдали. Якщо каша вилазила з горщика, або горщик тріскався — це не обіцяло господарям будинку нічого хорошого, таку кашу не їли, а кидали в ополонку, що було свого роду шансом змінити долю.

Обряди першого дня нового року було направлено на забезпечення благополуччя як в окремих сферах селянської діяльності, так і у всьому народному господарстві в цілому. Обряд посівання, який проводився вранці у Василів день, проводився для отримання хорошого урожаю в новому році. Цей давній обряд відомий також під іншими іменами: авсень, овсень, усень. Сутність його полягала в тому, що діти, зібравшись разом перед обідньою, ходили по хатах сіяти з рукава або з мішка зерна вівса, гречки, жита та інших хлібів і при цьому співали засівальну пісню.

Господарі давали посипальнику що-небудь у подарунок, а розкидане ним зерно ретельно збирали, зберігали до весни і при посіві ярих змішували з іншими насінням.

Василів вечір вважався в народі часом найбільш точних ворожінь, які проводилися протягом усього святочного періоду. Особливо на нього чекали незаміжні дівчата. Вони вірили, що у Василів день наворожиш, то обов'язково здійсниться. Найбільш характерними новорічними ворожіннями були ворожіння на врожай, сімейні ворожіння про долю і ворожіння на страва (засновані на принципі витягування жереба).

В ніч на Старий Новий рік традиційно ліпили вареники з сюрпризами. У кожній місцевості значення таких сюрпризів могли відрізнятися.

До 1918 року прихід Нового року потрапляв на період святок, тому всі народні новорічні прикмети більш застосовують саме до Старого Нового року.

Люди вірили, що якщо вранці в день Нового року першою в будинок прийде жінка, то це неминуче принесе нещастя, якщо чоловік — щастя. Якщо у день Нового року в будинку є гроші — весь рік будеш ти їх потребувати, але тільки за умови, якщо нікому не даси борг.

Відомі й інші прикмети: «Якщо перший день у році веселий (щасливий), то і рік такий»; «Випав на Новий рік сніг або туман віщує врожай»; «Повна ополонка води і туман на Новий рік віщують великий розлив»; «Якщо ніч після Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік»; «Якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо гарним буде садовий врожай»; «Якщо іній рясно вкриває дерева, урожай зернових та гарний медозбір; а коли тепло, то літо буде дощовим; який перший день у Новому році, такий і рік буде»; «Якщо відлига, то чекають теплого літа».

Традиція зустрічати Старий Новий рік збереглася не тільки в Україні, але і в низці країн СНД — Білорусі, Росії, Грузії та Абхазії.

В Абхазії 13 січня офіційно називається Ажьирнихуа або Хечхуама — День створення світу, оновлення. Він є святковим і неробочим. Свято бере свій початок в язичницькому минулому країни і пов'язане з шануванням божеств Шашви — покровителя ковалів. Традиційно в цей день ріжуть півнів і кіз у жертву Шашві. Свято збирає під дах сімейного святилища — «кузні» — всіх родичів по батьківській лінії. Представники дружини і невістки залишаються вдома.

Зустрічають Старий Новий рік і в деяких європейських країнах. У колишній Югославії (Сербії, Чорногорії та Македонії) в ніч з 13 на 14 січня відзначають Старий Новий рік, оскільки Сербська православна церква, як і російська, продовжує жити за юліанським календарем. Серби називають це свято «Сербський Новий рік» або Мале Різдво. У Чорногорії прийнято називати це свято «Права Нова Година» («Правильний Новий Рік»).

В ніч на 14 січня збираються за святковим столом, щоб відзначити прихід Нового року, і в Греції. Грецьке свято називається Днем Святого Василя. В очікуванні цього святого грецькі діти залишають біля камінів свої черевики, щоб Святий Василь поклав у них подарунки.

У Румунії Старий Новий рік зустрічають частіше у вузькому колі сім'ї, рідше з друзями. Для святкового столу роблять новорічні пироги з сюрпризами: монетками, фарфоровими статуетками, кільцями, гірким перцем. Велику удачу обіцяє знайдене там кільце.

Старий Новий рік відзначають також на північному сході Швейцарії в деяких німецькомовних кантонах. Жителі кантону Аппенцель в XVI столітті не прийняли реформу Папи римського Григорія XIII і досі відзначають свято у ніч з 13 на 14 січня. 13 січня вони святкують день Святого Сильвестра, який за легендою, у 314 році спіймав жахливого монстра. Вважалося, що в 1000 році монстр вирветься на свободу і знищить світ, але цього не сталося. Відтоді в передноворічний день жителі Швейцарії вбираються у маскарадні костюми, на голову надягають химерні споруди, що нагадують лялькові будинки або ботанічні сади і називають себе Сильвестр-клаусами. Прогулюючись вуличками, місцеві жителі галасують і кричать, тим самим, виганяючи нечисту силу і запрошуючи добрих духів.
Цікаві факти та традиції 13 січня

За тиждень після коляди, напередодні Нового року (за старим стилем) українці святкують Щедрий вечір. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об'єднались, тож тепер ми маємо Щедрий вечір, або свято Меланки.

Пропонуємо вам кілька цікавих фактів про цей день, який має свою історію та свої унікальні традиції.

1. Унаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, чимало українців святкують Новий рік двічі: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року.

2. За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була мила й чарівна. Одного разу, коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а зі свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого вечора з усіма його добрими богами і душами предків.

3. Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Окрім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників. Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати.

4. Цього дня наші предки започаткували традицію водити «Меланку». Дівчата обирали найкращу з-поміж себе і одягали її «молодою»: вінок, стрічки, багато намиста. Друга з дівчат убиралася за молодого (жупан, шапка, шаровари, чоботи) й звалася Василем. Уся дівоча ватага іменується дружками. Дівчата з «Василем» та «Меланкою» до хати не заходили – щедрували під вікном. На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання. Окрім того, цього дня відбуваєтья одна з найдавніших різдвяних містерій, що збереглася до наших днів і відбувається у щедрий вечір, – «водіння кози».

5. За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха» – снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою. А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком

6. Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети. Ось деякі з них:

— якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;
— якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;
— якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
— якщо падає м'який сніг – на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
— якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа.

7. 13 січня, у надвечір'я Нового року у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року. Як і на Святвечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка.

четвер, 12 січня 2017 р.

12 січня: це цікаво знати

«Жива віра, віра, що не спиняється перед жертвами — та, що перемагає»
Олег Ольжич

У народному побуті 12 січня, на Анисію, колись варили шлунки свиней і різали гусей, а потім на нутрощах гадали на зиму. І ще вірили, що саме цього вечора нечиста сила влаштовує найстрашніші і найжорстокіші шабаші, а тому намагалися ввечері ніде поодинці не ходити, а у дворі, щойно сідало сонце, з ланцюгів спускали собак.

Народні повір’я:
Про собак. «Без пса і двір німий», казали колись по селах і не було двора, де б собака не гримів ланцюгом. Про життя пса, його звички та прикмети пов'язані з ним, існує безліч прикмет та легенд.

Зокрема, не можна бити пса ногами, бо ноги хворітимуть. Пес виє проти ночі – біду врочить: якщо виє, тримаючи голову вгору – на пожежу, коли схиливши до низу – хтось помре. Щоб запобігти цьому, радили спустити його з прив'язі і прогнати з двору.

Або ж: якщо дівчина на Святвечір, Новий рік або Андрія виносить сміття у двір і у ту мить десь у селі гавкає пес, з того боку варто чекати сватів. І ще — якщо кудись йдеш, а назустріч біжить пес – ознака того, що тобі пощастить.

За церковним календарем 12 січня вшановують мученицю Анисію, преподобного Зотика, апостола Тимона, преподобну Феодору та святого Макарія.

Іменинниками ж 12 січня є:
Онисії, Федори, Макари, Ірини, Антони.

12 січня народились:1878 — Василь Пачовський, український поет, історіософ, мислитель.
1894 — Василь Еллан-Блакитний (Василь Михайлович Елланський), український поет, журналіст, політичний і державний діяч, публіцист і письменник.
Ні слова про втому! Ні слова про спокій! Хай марші лунають бадьорі й гучні… Хоч ніч облягає, — та в пітьмі глибокій Вже грають-палають досвітні вогні… (Василь Еллан-Блакитний)
1906 — Сергій Корольов, учений у галузі ракетобудування і космонавтики. Головний конструктор штучних супутників Землі та космічних кораблів.
1909 — Марія Примаченко, українська народна художниця, представниця народного примітивізму («наївного мистецтва»).

Події 12 січня:

1898 — Відкрито телефонний зв'язок між Петербургом і Москвою.
1910 — Юна пара з Китаю стала наймолодшими батьками в історії — батькові було 9 років, а матері – 8.
1913 — Йосип Джугашвілі вперше підписався псевдонімом «Сталін».
1928 — в США вперше стратили на електричному стільці жінку.
1939 — Полтава. У місті почали курсувати перші шість таксі.
1944 — Опубліковано звернення президії Верховної Ради Урср і ЦК КП(б)У до населення окупованих областей України. У ній виголошено заклики до боротьби з окупантами та українськими націоналістами.
1950 — В СРСР знову запроваджена смертна кара за зраду, шпигунство і саботаж.
1954 — Опубліковані “Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією”, схвалені ЦК КПРС. Тези були написані на замовлення голови агітпрому спеціально організованою з цією метою в 1952 р. групою провідних московських і київських істориків.
1955 — Дніпропетровськ. Відкриття регулярного руху поїздів по новому залізничному мосту через Дніпро, довжина мосту – 1,5 км.
1974 — В'ячеслав Чорновіл звернувся з заявою до голови президії Верховної Ради УРСР. У ній повідомлялося, що, починаючи з 12 січня 1972 р. (дня його арешту і початку широких репресій проти течії шістдесятників в українському літературно-громадському житті), він щорічно, як в ув’язненні так і після, відзначатиме одноденною голодівкою аж до справедливого перегляду його та інших аналогічних справ.
1990 — Румунія стала першою з країн Східної Європи і колишніх членів Організації Варшавського договору, яка заборонила комуністичну партію.
1998 — 19 країн – членів Євросоюзу підписали протокол про заборону клонування людини.

Це цікаво знати:
Кістки людини на 50% складаються з води.
У тілі дорослої людини близько 75 кілометрів нервів.
Люди із блакитними очима більш чутливі до болю, ніж всі інші.
Майже половина всіх кісток людини знаходиться у зап’ястях і ступнях.
Нервові імпульси в людському тілі переміщаються зі швидкістю приблизно 90 метрів у секунду.
При народженні в тілі дитини близько 300 кісток, у дорослому віці їх залишається всього 206.
Найдужчий м’яз у людському організмі – язик.
Жінки моргають приблизно в 2 рази частіше, ніж чоловіки.
Чхнути з відкритими очима неможливо.
Людське око здатне розрізняти 10 000 000 колірних відтінків.
Доросла людина робить приблизно 23 000 вдихів (і видихів) за день.
Права легеня людини вміщає в собі більше повітря, ніж ліва.
Площа поверхні людських легенів приблизно дорівнює площі тенісного корту.

вівторок, 10 січня 2017 р.

11 січня: це цікаво знати

«Щоб стати гарним, потрібно намагатися стати ідеально гарним»
Рейнольд Глієр

У народному побуті 11-того січня продовжувалися різдвяні дні і ніякою роботою займатися не дозволялося. А тому молодь йшла на вечорниці, де влаштовували ворожіння, а старші люди з дітьми розважалися загадками.

Що ж до погоди, то за цими днями намагалися вгадати не лише погоду на наступний сезон, але й наскільки цей рік буде врожайним. «Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний» — підмічали колись.

За церковним календарем 11 січня вшановують мучеників дітей, вбитих Іродом у Віфлеємі, преподобного Марка, Феофіла, Іоанна та Маркела.

Іменинниками ж 11 січня є:

Марки, Івани, Тадеї, Георгії, Веніаміни та Маркели.

11 січня народились:

1875 — Рейнгольд Глієр, композитор, диригент, педагог, доктор мистецтвознавства. Автор балету «Тарас Бульба», симфонічної картини-балету «Запорожці» та ряду інших творів за поемами Т.Шевченка.

«Я верю в то, что мы, то есть наш народ, будет жить страшно долго. Не сто, не двести, не тысячу лет, а гораздо дольше. Я верю, что он станет лучше, ближе к идеалу и в конце концов станет совершенным. Так же и с музыкой» (Рейнтгольд Глієр).

1848 — Василь Нагірний, український архітектор та громадський діяч. У 1882—1918 рр. кожна четверта церква у Галичині була побудована за його проектом (понад 200). Засновник товариства «Славія», «Народна торгівля», «Сокіл», «Зоря», «Народна гостиниця».

1888 — Тетяна Садовська-Тимківська, українська актриса. Ролі: Маруся, Проня («Маруся Богуславка», «За двома зайцями» М. Старицького) та ін.

1893 — народився Михайль (Михайло) Семенко, український поет-футурист із «розстріляного відродження».

1913 — народився Василь Кук, останній командувач Української повстанської армії (із 1950 р., після загибелі Романа Шухевича).

Цього дня відзначають:
Всесвітнє позитивне свято «Дякую»

Чи знаєте, що:

Про Рейнольда Глієра

Гастролі в Києві Петра Чайковського, що відбулися 21—22 грудня 1891 p., перевернули все в душі молодого Рйнгольда Глієра. Якщо колись він мріяв про кар'єру скрипаля, то відтепер твердо вирішив стати композитором: "Перший раз у житті я був свідком таких овацій, такого тріумфу... Цей складний комплекс вражень і виявився останнім поштовхом, що вирішив мою долю".

Про роль, яку відіграла в творчій долі Глієра Україна, найкрасномовніше сказав він сам: «Щорічні літні виїзди родини в село під Києвом, де, здавалося, саме повітря дзвеніло піснями, здружили мене з найбагатшим фольклором України, збагатили глибокими, незабутніми враженнями. Це була стихійна сила народного мистецтва, що мимоволі опановувала моєю свідомістю, формувала мої музичні уявлення».

Дивно, але Глієр виявився в радянській музиці улюбленцем долі, на відміну від більшості діячів вітчизняної культури «перехідного часу». Він лише уникнув будь–яких зазіхань на своє життя, але й навпаки…

Будучи ректором Київської консерваторії у роки громадянської війни Рейнгольду Морицевичу довелося боротися з кожною владою, яка тільки була в Києві. Студентів силою забирали до армії, відбирали у викладачів житло... Глієр постійно звертався до чиновників з проханням звільнити від солдатчини і примусових робіт студентів, а викладачам повернути житло. І, що цікаво, його прохання задовольняли!

Він навіть домігся, щоб студенти і викладачі отримували продовольчі пайки. Композитор став одним із перших в СРСР заслужених артистів республіки, у 1927 р. — заслуженим діячем мистецтв РРФСР, а в 1938-му — народним артистом СРСР.

Як перекласти слово "пододеяльник" - експрес-урок

  До уваги учнів 11-А класу!
10 січня стартує реєстрація на пробне ЗНО-2017
У 2017 році пробне ЗНО відбудеться 1 та 8 квітня.
Зареєструватися для участі в пробному зовнішньому незалежному оцінюванні можна буде на сайтах регіональних центрів оцінювання якості освіти.
Реєстрація учасників пробного ЗНО, яке проходитиме на території Волинської, Львівської та Рівненської областей, триватиме з 10 до 31 січня 2017 року на сайті Львівського РЦОЯО.

       Про ПРОБНЕ зовнішнє незалежне оцінювання

Пробне зовнішнє незалежне оцінювання (далі – пробне ЗНО) – добровільне тестування осіб, що мають намір вступати до вищих навчальних закладів, проводиться з метою ознайомлення з процедурою проведення зовнішнього незалежного оцінювання.

Проведення пробного зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється за технологією та процедурами, що розробляються Українським центром оцінювання якості освіти.

Тести пробного ЗНО відповідають програмам зовнішнього незалежного оцінювання (далі – ЗНО), укладаються Українським центром оцінювання якості освіти і є максимально наближеними до тих, що будуть надані під час основної сесії ЗНО.
Терміни проведення ПРОБНОГО зовнішнього незалежного оцінювання

Кожен зареєстрований учасник може взяти участь в одному із запропонованих в той чи інший день предметів за вибором, згідно з графіком:

  01 квітня - Українська мова і література

  08 квітня -  Історія України, Математика, Біологія, Географія, Фізика, Хімія, Англійська мова, Іспанська мова, Німецька мова, Російська мова, Французька мова

ПРОБНЕ зовнішнє незалежне оцінювання дає можливість:
ознайомитися із процедурою проведення зовнішнього незалежного оцінювання;
підготуватися психологічно до проходження зовнішнього незалежного оцінювання;
ознайомитися з форматами зошитів зовнішнього незалежного оцінювання;
орієнтуватися в різних формах завдань;
розрахувати час на виконання завдань;
потренуватися в заповненні бланків відповідей;
отримати результат за виконання завдань пробного ЗНО.
використовувати завдання пробного ЗНО, перекладені кримськотатарською, молдовською, польською, російською, румунською, угорською мовами (крім завдань з української мови і літератури, російської та іноземних мов);
Вартість ПРОБНОГО зовнішнього незалежного оцінювання

Пробне ЗНО є платним для учасників і неприбутковим для організаторів і проводиться за кошти фізичних та юридичних осіб.

Вартість одного тестування для одного учасника складає 129 грн. 00 коп.

УВАГА! Оплату потрібно здійснювати за кожний предмет окремим платежем.

Правила реєстрації учасників пробного зовнішнього незалежного оцінювання 2017 року

Для реєстрації необхідно:
зайти на сторінку реєстрації на пробне тестування;
заповнити реєстраційну форму; створити свою персональну сторінку "особистий кабінет"; вибрати предмети пробного ЗНО;
з персональної сторінки ("особистий кабінет") роздрукувати квитанцію на сплату вартості послуг для проведення пробного ЗНО;
на основі цієї квитанції здійснити оплату в банківських установах України або в установах інших учасників фінансових послуг;
роздрукувати запрошення-перепустку, де вказано час і місце проведення пробного ЗНО.

УВАГА! Учасником пробного ЗНО зможе стати особа, яка зареєструється для його проходження та здійснить оплату.

Звертаю увагу на те, що реєстрація для проходження пробного ЗНО не передбачає автоматичної реєстрації для участі в основній сесії зовнішнього незалежного оцінювання.
У день проходження ПРОБНОГО зовнішнього незалежного оцінювання:

У зазначений у запрошенні-перепустці день та час потрібно з’явитися на пункт пробного ЗНО.

Перед початком пробного ЗНО учасник повинен пред’явити такі документи:
запрошення-перепустку;
паспорт (свідоцтво про народження).
Результати ПРОБНОГО зовнішнього незалежного оцінювання

Результати пробного тестування визначатимуться за допомогою спеціального сервісу «Визначення результатів пробного ЗНО», який буде розміщено на ЛРЦОЯО (з української мови і літератури – з 01.04.20107, з інших предметів – з 08.04.2017). Для визначення результатів учасникам пробного ЗНО буде необхідно ввести відповіді (використовуючи власний бланк відповідей тієї чи іншої сертифікаційної роботи пробного ЗНО) до вище зазначеного сервісу.

Оголошення результатів пробного зовнішнього незалежного оцінювання:
08.04.2017 з української мови і літератури;
14.04.2017 з біології, географії, історії України, математики, фізики, хімії, російської мови, англійської, іспанської, німецької, французької мов.

Результати пробного ЗНО НЕ використовуються для участі в конкурсі під час вступу до вищих навчальних закладів.

четвер, 5 січня 2017 р.

6 січня - Святий вечір (Навечір'я Різдва Христового)


За давньою традицією, належне різдвяне святкування починається ще ввечері напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, або ж Навечір'ям Різдва Христового, що припадає на 6 січня.
 Це один з найбільш шанованих днів для всіх християн - і східного, і західного обрядів - та одне з найважливіших родинних свят, магічний день, коли кожна сім'я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди.

Однак не менш важливою була завчасна й серйозна підготовка до різдвяно-новорічних обрядів. Обов'язково з пори жнив зберігали обжинкового Дідуха та відбирали пахуче сіно. До свят завершували всю важливу роботу по господарству - від наведення ладу в хаті та обійстві до ремонту робочого реманенту, ткання полотна й вичинки шкір.

За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в хатах, вибілювали помешкання й розмальовували квітами комин, застеляли нові або чисто випрані скатерки, рядна й рушники. Обов'язково намагалися справити новий одяг для всіх членів родини та купити новий посуд (макітри, горшки, коцюби й макогони). Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння і молитву. У підготовці були задіяні усі - і малі, і старі.

У яких сподіваннях та клопотах проводили Святий вечір наші прадіди та як відбувалося усе обрядове дійство - про це читайте далі.
Ранкові приготування

Ще вдосвіта господиня приступає до праці. Першою магічною дією є добування нового вогню. Жінка дістає з покуття кремінь і кресало, які останні дванадцять днів лежали під образами. Вона тричі кладе на собі знак хреста і, ставши обличчям до схід-сонця, викрешує «новий огонь». Цим вогнем вона розпалює в печі дванадцять полін, що їх припасала та сушила дванадцять днів останнього місяця.

Після цього господиня приступає готувати дванадцять свят-вечірніх страв: ставить узвар, варить горох, квасолю, смажить капусту, рибу, ліпить вареники, готує бараболю, гриби, кашу гречану з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком та кутю з товченої пшениці. В усьому їй допомагають діти. В цій багатій, але пісній вечері господиня представляє найголовніші плоди поля, городу і саду, ніби дає звіт новому рокові за своє багатство в минулому році.

В той час господар іде напувати худобу, стелить нової соломи та дає їй свіжого сіна. Потім він одкидає сніг від хати, розчищує стежки і уважно оглянудає усе господарство. Ніщо не може бути в цей вечір поза домом - позичене чи десь забуте.

Всі члени родини теж повинні бути вдома. Кажуть, якщо в цю ніч десь заночувати, то цілий рік будеш блукати по світу. Не можна і сваритися в цей день, а навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою. Тому, аби когось не забути, господиня заворожує усіх своїх ворогів: затикає клоччям усі дірки в лавках та ослонах і заклинає: «Не дірки затикаю, а роти моїм ворогам, щоб їх напасті не зловили мене через увесь рік». Також вона зав'язує ґудзі на мотузці — стільки ґудзів, скільки має ворогів, а коли сідатиме вечеряти, то покладе той мотузок під себе, примовляючи: «Щоб так мої вороги мовчали, як ці ґудзі мовчать!»
Встановлення на покуті Дідуха
Сьогодні не снідають і обходяться без обіду. Хіба дітям, що не можуть терпіти голоду, мати дозволить дещо з'їсти, та й то лише в обідній час.

Коли вечоріє, починається готування домашнього вівтаря. Господар вносить сніп жита — «дідуха». Переступаючи поріг, він скидає шапку і вітається з господинею, ніби вперше входить до хати:
— Дай, Боже, здоров'я!
— Помагай Біг, — відповідає господиня, — а що несеш?
— Злато, щоб увесь рік ми жили багато! — говорить господар, зупиняючись посеред хати. Тут він хреститься і, звертаючись до родини, віншує:

— Віншую вас із щастям, здоров'ям, з цим Святим Вечором, щоб ви в щасті і здоров'ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ, поки нам Пан Біг назначить вік!

Повіншувавши, господар підносить «дідуха» високо над столом і ставить на покутті під образами. Далі він перев'язує «дідуха» залізним ланцюгом і кладе біля нього ярмо, чепіги від плуга і хомут. Господиня добуває із скрині нову білу скатерку і все це накриває.

Згідно з українським світоглядом Рай-Дідух був умістилищем духів-пращурів, духу житла, добрих духів-Лада. Останні, вважалося, після жнив вселяються в сніп-Дідух і з ним переходять з ниви до клуні. А інші духи-Лада переходять з полів у ліси, гори та долини. Духи разом із Дідухом входять до оселі людей і для них господарі влаштовують Святу Вечерю. На цю Багату Кутю, крім добрих духів, приходять і бог урожаю та бог домашніх тварин. Місце ж Дідуха в хаті звалося «Раєм», бо там, вважали, з цього часу перебуватимуть душі пращурів-покровителів роду і дому.

До тих пір, поки Рай-Дідух стоїть на покуті, суворо заборонялося виконувати будь-яку роботу, окрім догляду худоби. В цю пору господині навіть виносили з оселі віника, щоб не підмітати в хаті. В цю пору годилося лише святкувати й не працювати.
Облаштування оселі та святкового столу
Господар знову вносить до хати оберемок соломи та сіна. Солому він розстеляє по долівці, а сіно ділить на дві нерівні частини. Меншу кладе на покутній бік столу, а з більшої робить стіг під столом. Зверху на сіні ставить черепок з жевріючим вогником, де куриться ладан, наповнюючи хату святочними пахощами. Збоку коло сіна, під столом, господар кладе ще «заліззя» — леміш від плуга, гистик без держака та сокиру. Діти по кілька разів торкаються тих речей босоніж — «щоб ноги були тверді, як залізо». Таким чином господарі захищають свою господу від «злої сили», щоб позбутися її не тільки на цей вечір, а й на весь господарський рік.

Господар і господиня з новоспеченим «святочним» хлібом, медом та маком обходять двір, комори та обкурують все це ладаном. Біля обори, де стоять корови, господиня посипає насінням дикого маку — «щоб відьми, його визбируючи, не могли приступити до худоби». На закінчення цього обходу господар «зарубує» поріг — «щоб звір не міг переступити».

Йдучи в обхід, жінка вбирає собі на голову чоловічу шапку — «щоб цілий рік ходити простоволосою».

У хаті господиня кладе під скатерку на чотири кути столу по голівці часнику — «щоб злу силу відігнати».

На сіно, що намощене на покутньому кінці столу, «невинна душа» (дитина до семи років) кладе три хліби або калачі, грудку соли і ставить велику воскову свічку. Мати виставляє полумиски з вечерею на стіл, а на сіно, що на покутті біля «вівтаря», ставить горщик з кутею та узваром.

Хоч діти вже дуже голодні, вони терплять і крізь вікно уважно дивляться на небо: чи не зійшла вже вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо — народження Сина Божого!
Увага до свійських тварин
До хати входить батько і сповіщає родині, що Святий Вечір уже почався, бо на небі засяла вечірня зоря. Але перш ніж приступити до вечері, йому треба нагодувати худобу і «запросити гостей». Господар бере миску, підходить до столу і набирає по кілька ложок кожної страви. Господиня дає йому хлібину та черпак з медом, а для пса окремо — окраєць хліба і грудку овечого лою. Тримаючи в руках усі ці «дари», в кожусі, але без шапки батько виходить з хати. На порозі його зустрічає добрий вартовий господарства — кудлатий Сірко. Господар урочистим голосом говорить до нього:

— Це той хліб і вівці, що ти доглядав мені весь Божий рік. Як служитимеш вірно і в цьому році, то в наступному Святому Вечорі ще більше візьмеш!

З цими словами він — не кидає, а кладе перед псом хліб і лій, а сам іде до стайні. Господар поставив миску з вечерею на вікно, а сам узяв у руки хліб і, підходячи до кожної тварини, благословив її, тричі торкаючися хлібом до голови:

— Благословляю тебе цим святим хлібом і закликаю на тебе добро, щоб ти звіря не боялася, грому не лякалася та щоб минали тебе чорні напасті!

Отак поблагословивши, він бере черпак із медом і малює хрестик межи очима кожної тварини. Після цього, в чисто вимите дерев'яне корито він сипле з миски вечерю, кришить туди хліб, досипає борошна, солить сіллю, все це добре перемішує дерев'яною кописткою і розділяє поміж усіма тваринами, що є в господарстві.

Вдарити сьогодні будь-яку тварину — великий гріх! У цю ніч, опівночі, всяка німина людською мовою розмовлятиме з Богом. Бог запитає, як їй ведеться у господаря. Якщо господар не б'є її і добре годує, вона похвалить його перед Богом, а коли б худоба голодна була і заплакала, то не поведеться йому з худобою в наступному році.
Після цього господар, якщо має пасіку, відвідує бджіл і дає їм сити. Господиня тим часом відвідує курей, качок, гусей і всіх їх годує вареною пшеницею — «кутею».
Закликання злих сил

Повернувшись від худоби, господар знову набирає в чисту миску по ложці всіх свят-вечірніх страв, зверху ставить кухоль з медом та склянку з водою і кладе калач, кілька горіхів і яблуко. Все це він тримає лівою рукою, а праву озброїв бичем від ціпа. Без шапки чоловік виходить за поріг і стає під дверима. Господиня замкнула за ним двері на засув, погасила світло і наказала дітям сидіти тихо, не ворушитись. У хаті — напружений настрій.

Діти вірять, що батькові загрожує небезпека, що він стоїть віч-на-віч із стихійними силами природи. До нього може з'явитися «гість» у супроводі цілої зграї голодних вовків. Тим часом господар надворі з вечерею в руках та бичем викручується «за сонцем», вдивляється у далечінь неба і тричі басом гукає:

— Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!

Після третього разу він сердито погрожував бичем, примовляючи:

— Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю. Іди краще на моря, на ліси та на круті гори, а нам шкоди не роби.

Потім господар запрошував сірого вовка:

— Іди і ти на кутю, сірий вовче, а як не йдеш, то не бери у нас ні телят, ні ягнят, ані малих поросят!

Нарешті господар просив чорні бурі та злі вітри. Він щосили гукав у безмежну далечінь нічної темряви, ніби справді хотів, щоб його почув цей, останній «гість»:

— Чорні бурі та злії вітри, приходьте до нас на Святу Вечерю! А коли тепер не прийдете на дари Божі, на страви ситі, на горілки палені, на все велике добро, на яке ми вас просимо, то не приходьте до нас і влітку та не робіть нам шкоди на ярині і на житі!

Після цих запросин батько повертався до хати, не оглядаючись, і щільно зачиняв за собою двері. До кінця вечері вже ніхто не повинен виходити з хати і двері не можна відчиняти.
Спільна вечеря всього роду
Свята Вечеря — це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі і безвісти загинулі — всі мають у цей вечір зібратися разом, щоб трапезувати цілим родом.

У пам'ять про своїх мертвих родичів люди ставили для них кутю та узвар на вікнах, розкидали варений біб по кутках, залишали немитими ложки та миски після вечері — «щоб душі могли їх лизати для поживи». Сідаючи на стілець чи на лавку, продували місце — «щоб не привалити собою мертвої душі», бо в цей вечір «мертвих душ з'являється сила-силенна! І скрізь вони є: на лавках, на вікнах, на столі та під столом ...»

Господар запрошує всі мертві душі на Свят-Вечерю. Він бере миску з кутею, ставить її на шматок полотна, запалює свічку і ліпить її до миски. Все це він бере обома руками і обходить тричі «за сонцем» навколо столу. Потім ставить миску на стіл, а сам стає на коліна перед образами і молиться за померлі душі. Жінка і діти наслідують приклад батька, і всі разом моляться вголос:

Просимо Тебе, Боже, щоб і тих душ до вечері допустив, що ми про них не знаємо; що в лісі заблудилися, у водах утопилися, в темних нетрях задушилися. Молимось Тобі, Боже, за тих, що ніхто про них не знає, лягаючи і встаючи, і дорогою йдучи, ніхто не згадає. А вони, бідні душі, гірко в пеклі пробувають і цього Святого Вечора чекають. Від нас у цей вечір молитви йдуть і мертві душі спом'януть!

Перехрестившися тричі, вся родина повторює за батьком другу молитву — «за себе»:

Господи, захисти худібку мою від звіра, а мене грішного від віри поганої та від безвір'я — на росах, на водах та на тяжких переходах. Дякуємо Богові Святому, що поміг нам дочекатися у мирі і спокої цих Божих свят. Та поможи, Боже, їх у радості відправити і від цих за рік других дочекатись. Амінь.

Після молитви господар знову бере в руки миску з кутею з полотном та свічкою і передає її господині, кажучи:

Ми всі, з усього щирого серця і з Божої волі, кличемо праведні і грішні душі на святу вечерю, даємо їм усе, що маємо, — щоб вони на тім світі вечеряли, як ми тут. Ми дбаємо і за ті померші душі, що на світі погибли і порятунку не мали. Нехай Бог прийме для них цю нашу вечерю. Я їх стільки запрошую і закликаю на цю тайну вечерю, скільки у цім полотні є дірочок та скільки зернин у солодкій куті Божій. Амінь.

Господиня бере з рук господаря миску, ставить на стіл, і родина починає вечеряти. Спочатку їдять кутю, а потім — голубці, вареники, смажену рибу, капусту — все, що готувалось, а запивають узваром. Страви обов’язково мають бути пісними, оскільки Свят-вечір припадає на останній день пилипівського посту.

Також обов'язково на святковому столі мають бути:
Свічка. Горіння свічки - це свідчення віри, приналежності людини до Божественного світла. Свічка супроводжує віруючу людину від Хрещення до смерті. Це - символ готовності людини до зустрічі із Богом, незалежно від часу і місця, коли Він схоче її покликати до себе.
Сіль. Без неї не можна відчути повноти смаку страви. Так і людина не може творити справжнього добра, не перебуваючи в гармонії з Богом. Сіль вказує на внутрішню суть людини.
Часник. Його кладуть на чотири кути столу під скатертину, щоб відігнати від родини і хати злих духів. Це символ очищення від гріха, який отруює людське життя, символ родючості і здоров'я.

Коли когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть ложку.

Якщо на цей час трапиться стороння людина, його теж запрошують до столу. Гість на Святій Вечері, за віруванням наших предків, приносив щастя в дім.

Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато — теж не добре. Першу ложку куті господар підкидає до стелі — «щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі!»

Другу ложку куті підкидає — «щоб телята рикали так, як це зерно стрибає від землі до стелі», а третю — «щоб бджоли роїлися».

Все під час вечері має віще значення: якщо тінь на стіні подібна до скирти — буде врожай на хліб, до копиці — сіна буде багато, до дерева — садовина вродить... Якщо хлопець під час вечері захоче води напитися, батько йому пити не дасть і скаже:

— Не пий, сину, води за Святою Вечерею, ти — козачого роду. Як виростеш — у похід підеш слави здобувати, а в походах всяко буває; буває і так, що спрага мучить. Отож знай: витримаєш спрагу за Святою Вечерею — ніякі походи не страшні!

Якщо син під час вечері пчихне — батько дарує йому лоша, бо це знак, що козаком буде. Якщо ж пчихне дівчина, то це знак, що вона в господині збирається, і батько їй теля, буває, дарує — «на щастя».

У центральній та східній Україні діти носять вечерю до близьких родичів: онуки — до баби і діда, племінники — до тітки і дядька, хрещеники — до хрещених батьків. Заносячи вечерю, люди ніби намагаються приєднати живих членів роду до спільної свят-вечірньої трапези. Звичай цей відбувається так: діти, найчастіше хлопчик з дівчинкою, йдуть до діда й баби з вузликом. Постукають у двері, переступлять поріг, хлопчик скине шапку і говорить: «Добрий вечір, з Святим Вечором будьте здорові! Просили тато й мама і ми вас просимо на вечерю — нате вам вечерю!»

Баба візьме з дитячих рук вузлик і посадить за стіл, частуючи солодкою кутею чи медяником. Дід звичайно наділить їх горіхами та дасть по кілька дрібних монет. Потім баба загорне їм у вузлик свій калач, кілька пиріжків чи вареників — обмінює вечерю.

На Гуцульщині та на Покутті заможніші ґазди несуть вечерю до бідніших. Цей звичай по-в'язаний там зі спомином про померлих родичів.
Після вечері
Після вечері починаються забави. Малі діти бігають по долівці, залазять під стіл і там «квокчуть» — «щоб квочки сідали». Мати їм кидає за це в солому горішки та дрібні гроші.

Звичай оздоблювати ялинку на Різдво Христове походить із Німеччини. У нас на Україні цей звичай поширений у містах, а в селах, у селянських родинах, ялинка в хаті на Різдво — рідкість.

Поступово все затихає. Малі діти, набавившись, лягають спати, а старші понесли вечерю до діда і баби. Батько та мати в напівтемряві тихим голосом співають: «Бог Предвічний народився ...»
Ворожіння на Свят-вечір

Хлопець, який не хотів, аби до його юнки засилали сватів інші парубки, йшов увечері до млина, брав три скіпки зі шлюзів, які перетинали лотоку, загортав їх у ганчірку і таємно втикав у одвірок нареченої, приказуючи: «Як сеся застава не пущає воду на лотоки, так би (ім'я дівчини) не пускала сватів, окрім моїх».

Дівчата у свою чергу йшли до прорубу, роздягалися і, скропившись водою, нашіптували: «Як сеся вода біжит, так би за мнов бігали сватачі!». Натомість удома розплітали волосся, брали в руки хліб і, тричі обійшовши оселю, дивились у вікно, де начебто «має показатися доля».

Дехто з юнок вмивав обличчя калиновим соком, щоб завжди було рум'яним.

Господарі готували для взуття нові солом'яні вустилки, котрі носили до Василя, потім перевертали їх на другий бік, а після Водохреща ними підкурювали корів, котрі хворіли.

На Лівобережній Україні хлопці та дівчата робили для правого чобота вустилки з сіна, що лежало на покуті, а напередодні Нового року вустилку клали під подушку, приповідаючи: «Хто мені судиться, той сю ніч присниться».

Крім того, дівчата мили посуд і виносили його на вулицю, постукуючи в миски; звідки одізветься пес, туди піде заміж. Потім підходили до вікон сусідів: якщо чули слово «сядь» — не пощастить вийти заміж, а коли «йди» — в цьому році прийдуть свати. Якщо дівчина хотіла побратися з хлопцем, то підходила до хліва і слухала, як поводять себе свині: тихо сплять — в родині буде лад, а коли кричать — у сім'ї будуть часті сварки.

Ворожили і в такий спосіб. Дівчата, пов'язавши вузлами хустини, клали їх у ночви й імітували руками, начебто палають збіжжя — чиї хустки випали на долівку, ті юнки підуть заміж. Після цього клали на столі різні речі (сокиру, ножиці, чарку тощо), із зав'язаними очима почергово підходили — до якої речі доторкнулася, таким на вдачу буде майбутній чоловік.

Крім молоді, ворожили й старші люди, їх переважну турбувало, скільки кому жити. Ставши між лампадкою і свічкою, дивилися, чи буде подвійна тінь; якщо тільки одна, то це на швидку смерть.

Діти в цей час удосталь гралися на розстеленій долі соломі, відтворюючи звуки домашньої птиці чи сценки збирання грибів у лісі. Щоб діти не плакали («бо будуть цілий рік каверзувати»), їм давали гризти горіхи, аби «не боліли зуби». Проте суворо забороняли їсти надворі, бо «птиця постійно клюватиме зерно в посівах». У цей день намагалися не ходити в позички, щоб «не жебракувати цілий рік».
Народні прикмети
На багату кутю зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох.
Місячна ніч — врожай на баштани.
Ожеледь на деревах — вродять горіхи й садовина.
Сніг іде — врожай на яблука.
Іній або сніг — на мокре літо і дорід зернових.
Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.
З кубельця витягували сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка — на недорід.
Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови».
6 січня: це цікаво знати


«Хай смачна кутя удасться, хай в сім'ї панує щастя,
щоб весела коляда мир вам в хату принесла.
Щоб співали рано півні, щоб велися в хаті гривні,
щоб весело і багато провели Різдвяне Свято!»

Ось ми і наблизилися до одного з найвеличніших свят, що відзначають напередодні Різдва, - Святвечір. У різних регіонах України його святкують по-своєму, однак скрізь цього вечора готують першу кутю.

Її називають багатою, бо крім неї колись готували ще одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею і капустою, картопля та узвар.

Кутю й дотепер традиційно готують з пшеничного чи ячмінного зерна або рису. До звареного збіжжя додають мед, товчений мак, волоські горіхи або ж родзинки.

У давнину після того, як кутю урочисто ставили на покуті, а на небосхилі з’являлася перша зірка, вся родина сідала до столу. Потім господар пропонував пом’янути покійників, після цього молилися за нині сущих членів родини, а вже тоді починали вечеряти. Звичайно, цього вечора дівчата ворожили на суджених, а старші люди — на довге життя.

Також цього дня намагалися не брати в борг, щоб не жебракувати цілий рік та прогнозували майбутній врожай. «На багату кутю ожеледь на деревах – вродять горіхи і садовина, сніг іде – на мокре літо і дорід зернових».

За церковним календарем 6 січня вшановують мученицю Євгенію і з нею мучеників Прота, Іакінфа, Клавдію, преподобного Миколу-ченця.

Іменинники 6 січня:

Клавдія, Євгенія, Агафія, Микола, Пилип.

6 січня народились:

1834 — Степан Руданський, український письменник, фольклорист, лікар-епідеміолог, громадський діяч. Автор численних віршованих гуморесок «Співомовок».

1898 — Володимир Сосюра, український поет. Автор поем «Махно», «Розстріляне безсмертя», автобіографічного роману «Третя рота» та вірша «Любіть Україну».

«Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну…» (Володимир Сосюра)

1938 — Василь Стус, український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник.

«Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств. Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям, як син, тобі доземно поклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі, і чесними сльозами обіллюсь...» (В.Стус)

1901 — Микола Гришко, український ботанік, фундатор Національного ботанічного саду.

1939 — Валерій Лобановський, український футболіст і тренер.

6 січня в історії України:

1845 — у Переяславі в маєтку свого друга Андрія Козачковського Тарас Шевченко написав свій «Заповіт».

Працюючи в Археологічній комісії Тарас Шевченко захворів перед Різдвом. Про хворобу поета дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно ж привіз поета до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. На той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і Шевченко. Після 20 грудня (за ст. ст...) хворому погіршало, становище його було майже безнадійне. У таку годину Шевченкові страшенно захотілося сказати народові, Україні, своїм друзям тепле щире слово, і на папері лягли рядки:
«Як умру, то поховайте…»

Вірш написано на Різдво, 25 грудня (за старим стилем). На щастя, міцний організм Шевченка переміг хворобу, а «Заповіт» пішов у люди…

понеділок, 2 січня 2017 р.

2 січня: це цікаво знати


У народі 2 січня вшановується пам’ять святого Ігнатія Богоносця. Погода цього дня вказує яким буде серпень. Наші пращури помітили: наскільки сильний мороз, настільки буде спекотно влітку. А якщо є іній на деревах, то погода найближчими днями буде ясною. У минулі часи був звичай на Ігнатія навколо дому обносити ікони, захищаючи таким чином дім від зла. У цей день садівники трясуть плодові дерева на хороший урожай.
2 січня іменини святкують – Гаспар, Данило, Іван, Ігнатій, Філогоній
2 січня народилися:
Платон Федорович Симиренко (1821–1863), український цукрозаводчик, меценат української культури. Був одним із керівників фірми «Брати Яхненки і Симиренко», заснованої його батьком, Федором Степановичем Симиренком. Його ім’ям  названо найвідоміший український сорт яблук.
Тадей Розеславович Рильський (1841–1902), відомий український культурно-освітній діяч і етнограф, економіст, батько Максима Рильського.
175 років від дня народження Костянтина Петровича Михальчука (1841–1914), українського мовознавця, етнографа, громадського діяча; основоположника української діалектології.
175 років від дня народження Костянтина Петровича Михальчука (1841–1914), українського мовознавця, етнографа, громадського діяча; основоположника української діалектології.
Події:
2 січня 1649 року козацьке військо Богдана Хмельницького повернулося до Києва після походу в Західну Україну.
1757 — Британія захопилa Калькутту в Індії.
1839 — Луї Даґер зробив першу фотозйомку Місяця. А у 1843-му у Дрезденської придворної опері, відбулася перша постановка опери Ріхарда Вагнера «Летючий голландець».
1870 — почалася спорудження Бруклінського мосту.
1905 — Росія здала Порт-Артур японцям.
1919 — польські легіонери захопили владу у Вільнюсі.
1936 – науковці Володимир Зворикін та Джордж Мортон продемонстрували електронну трубку, чутливу до ультрафіолетових та інфрачервоних променів та пристрій, що перетворював промені в потік електронів. Досягнення вважають одним з найважливіших кроків у розвитку телебачення.
1944 – пройшло перше бойове застосування гелікоптерів: три машини конструктора Сікорського взяли участь у супроводі британського атлантичного конвою. Цього ж дня 1959 року СРСР зробив перший запуск ракети Луна-1 до Місяця.
1959 — СРСР здійснив запуск апарата «Луна-1» до Місяця. «Луна-1» не полетіла за розрахованою траєкторією і загубилася в космосі, проте вона першою подолала земне тяжіня і стала першим штучним супутником Сонця.
1971 – американський хіт-парад очолив альбом Джорджа Харрісона «All Things Must Pass»; у Британії в грудні він піднявся на четверте місце. Харрісон став першим із екс-бітлів, хто добився подібного успіху після розпаду групи.
наш час.
1993 – співголови міжнародної конференції з колишньої Югославії Сайрус Венс і Дейвід Оуен оголосили про завершення розробки плану з урегулювання воєнного конфлікту в Бостії і Герцоговині. План передбачав створення центрального уряду і утворення 10 автономних провінцій за етнічними, географічними та історичними критеріями – трьох сербських, трьох хорватських, трьох мусульманських і однієї змішаної. План був прийнятий сербами і хорватами, але відкинутий мусульманами.
1998 – Microsoft оголосила про придбання інтернет-компанії Hotmail, однієї з провідних служб, що надавала послуги безплатної електронної пошти.
Чи знаєте ви, що:
Фото: data:image/jpeg
Фото: data:image/jpeg
Цього дня 125 років тому народився Ярослав Іванович Пастернак (1892–1969), українського археолога, доктора філософії, професора. Народився на Львівщині. Студіював класичну філологію та археологію на філософському факультеті Львівського університету. У 1914–1918 роках служив в австрійському війську, згодом перейшов у ряди VII Стрийської бригади Української Галицької Армії (зокрема, 8 січня 1919 року загін під його командуванням разом з іншими частинами УГА визволив Куликів та Жовкву), побував у Наддніпрянщині, влітку 1920 опинився в таборі інтернованих у Чехословаччині. У 1922–1925 рр. продовжував археологічні студії в Карловому університеті Праги у всесвітньовідомого славіста Любора Нідерле, працював на кафедрі археології Українського Вільного Університету. Захистив дисертацію і в березні 1926 року одержав звання доктора філософії. У 1923–1928 роках був асистентом Державного Археологічного Інституту в Празі і провів великомасштабні розкопки на терені старої Праги, зокрема, на королівському замку «Градчани». У 1928 році повернувся до Львова, став дійсним членом НТШ і протягом 1928–1939 років очолював музей НТШ. Найважливіші розкопки провів на терені княжого Галича (1934–1941), де відкрив Успенський собор з саркофагом Ярослава Осмомисла. Був професором греко-католицької Богословської Академії у Львові, в 1939–1941 роках – професором і завідувачем кафедри археології Львівського університету. У 1940–1941 рр. — старшим науковим співробітником Львівського відділу Інституту археології АН УРСР. У 1944 році Ярослав Пастернак емігрував, був науковим працівником університету в Геттінгені, професором УВУ в Мюнхені, читав лекції у Боннському університеті. В 1949 році прибув до Канади (Торонто), де й провів решту свого життя, активно працюючи над різними проблемами української археології. Помер 22 листопада 1969 року в Торонто.