Запам'ятаймо слововживання!

23 грудня: це цікаво знати

За церковним календарем 23 грудня вшановують мучеників Міну, Ермогена, Євграфа та Святителя Іоасафата. Продовжується Різдвяний піст.

У народі 23 грудня, вшановуючи мученицю Міну, молилися, аби вона вберегла від хвороб очей.

Іменинниками ж 23 грудня є:

Хоми, Ангеліни, Євграфи, Йосипи і Степани.

23 грудня народились:

1878 — Степан Тимошенко, український вчений у галузі механіки. Автор фундаментальних праць з теорії опору матеріалів, теорії пружності та коливань. Один із організаторів і перших академіків Української академії наук. Основоположник школи прикладної механіки в США.

Події 23 грудня:

1913 — відбувся перший політ літака Ігоря Сікорського «Ілля Муромець».

1963 – Папа Римський павло VI підвищив статус Української греко-католицької церкви з рівня Митрополії до рівня Верховного Архієпископатства.

1992 – у Києві відбувся перший з'їзд педагогів України

23 грудня відзначають:

• Всесвітній день сноуборду (вперше День сноуборду провели в Європі в 2006 році)

Чи знаєте ви, що:

В українських водоймах нещодавно з’явився американський «осетр», який насправді називається веслоніс. Його батьківщина — річка Пвнічної Америки Місісіпі. Також він живе у невеличких річках, що впадають до Мексиканської затоки.

Вирішальним фактором появи цієї рибини в Україні стала її вага. «Американець» швидко набирає до 70 кілограмів. Саме це та ще той факт, що веслоніс не потребує особливого догляду й фінансових витрат на харчування, бо їсть виключно планктон, привернули до нього увагу наших орендарів ставків.

Його м’ясо має високі смакові якості, як власне і його чорна ікра. Нерест веслоноса відбувається у квітні – травні при температурі води 14-16 градусів тепла.Кількість ікринок чимала – від 82 до 269 тисяч. «Шлюбний» період у самців починається в 7 років, а у самок – в 13-14.

Якщо взяти до уваги, що акліматизацію цієї риби у нас почали лише кілька років тому, то ловля веслоносів справа недалекого, а все ж майбутнього.

Легко в картинках про складне!

Суфікси -ов-, -ев- у прикметниках!

Варто звернути особливу увагу на прикметники, у яких мож­ливе вживання різних суфіксів залежно від наголосу, а також від лексичного значення слова:

життєвий — життьовий взуттєвий — взуттьовий борщевий — борщовий дієвий — дійовий миттєвий — миттьовий вічевий — вічовий пальцевий — пальцьовий лицевий — лицьовий кінцевий — кінцьовий бездощевий — бездощовий тощо.

                                                            11 грудня: це цікаво знати

11 грудня вшановується пам’ять трьох святих — Василя, Стефана, Григорія. Наші предки за цим днем передвіщали погоду на майбутнє літо: якщо сухо і холодно цього дня – на спекотне літо, а якщо день теплий — на холодне літо. Також звертали увагу на сніг: якщо він випав цієї ночі, то буде лежати, а якщо вдень — не затримається. У минулі часи була традиція 11 грудня слухати воду в криницях: якщо чути плескіт, значить і гроші будуть водитися.

За церковним календарем 11 грудня вшановують мученика і сповідника Стефана Нового, мученика Іринарха і сім святих жінок, мученика митрополита Серафима, святого Феодора, мучеників Стефана, Василія, Григорія, іншого Григорія, Іоанна та багатьох інших.

Іменинники 11 грудня:

Василь, Григрій, Федір, Степан, Серафим.

11 грудня народились:

1872 — Андрій Яковлів, український історик права, автор численних праць зі звичаєвого, цивільного, карного, морського права, громадський і політичний діяч.

11 грудня відзначають:

• Всесвітній день хворого на бронхіальну астму
• Міжнародний день гір
• Міжнародний день танго

Чи знаєте ви, що:

Цікаві факти про Карпати

Найвисокогірніше місто — це Рахів. Середня висота його становить 820 м над рівнем моря. У цього міста є ще один рекорд — найбільший перепад висоти між вулицями в 600 м:найвища 1000 м, найнижча (400 м).

Найглибше розташована лікарня — селі Солотвино Закарпатської області. В Солотвино понад 200 років добувають сіль вищої категорії. У 1968 році співробітники Ужгородської філії Одеського НДІ курортології вирішили використати мікроклімат копалень для лікування хворих на бронхіальну астму. І відкрили алергологічну лікарню на 250 місць. Підземні палати, розташовані на глибині 206 і 282 м від поверхні землі у товщі соляного пласта.

Палеонтологічна знахідка на території Карпат — це, місцезнаходження викопної фауни в селищі Старуня яке стало відомим на весь світ. В 1907 р. тут випадково було знайдено рештки тварин кінця льодовикового періоду.

Найдовший залізничний тунель на відрізку Скотарське — Бескид довжина якого 1747 м, споруджений в 1887 р.

Найвисокогірніша будівля знаходиться на вершині «Піп Іван».Це кам'яна коробка, що була метеоролого-астрономічною обсерваторією. Відкриття відбулося влітку 1938 року.

Найбільший кам'яний залізничний міст знаходиться у смт. Ворохта, побудований в 1895 р. При довжині 130 м проліт становить 65 м. Це є один з найбільших кам'яних мостів у цілому світі.

Найвисокогірніша спортивна споруда знаходиться неподалік смт. Ясиня на висоті 1450 м розташована спортивно-тренувальна база Драгобрат.

Духовий музичний інструмент — трембіта, яка становить собою дерев'яну трубу без бокових отворів,і сягає 4 м по довжині. Зустрічається здебільшого на Гуцульщині, Буковині, та на Бойківщині. Діапазон трембіти — до 2,5 октав, чутність звуку — більше 10 км.

Найбільше гірське озеро — це Синевир на Межигірщині на Закарпатті. Площа озера 7 га, глибина майже 24 м. У народі називають «синім оком»,або «карпатською Ріцею». Висота 989 м над рівнем моря.

Біля м. Хуст на Закарпатті, є єдине місце в Україні, де в природних умовах ростуть білосніжні нарциси вузьколисті. Це місце називається «Долина нарцисів». Мальовнича долина займає площу 80 га та вкрита суцільним килимом квітів і оперезана пологими гірськими схилами,і є пам'яткою природи.

«Кам'яні врата». Поблизу селища Мала Уголька що в Тячівському р-ну в Закарпатській області, в однойменній долині, є незвичайна скеля, яка становить собою своєрідний карстовий міст у вапняках юрського часу, завширшки 10 і заввишки 3 м. Ця геологічна пам'ятка природи має не тільки пізнавальне, але й наукове значення як досить оригінальна форма карсту.

Також в Карпатах можна зустріт скелі з «ієрогліфами». Побачити такі «ієрогліфи» можна поблизу с. Середнього Водяного що Рахівщині. На східному схилі гори Бужора виходять відкладення міоценового віку,і представлені прошарками пісковиків,аргілітів та алевролітів. На поверхні
пісковиків збереглися хвилеподібні знаки, які свідчать про хвилювання стародавнього моря, а на вигляд вони нагадують ієрогліфи.

Найдовговічніше дерево на Україні — це тис ягідний. Вік цього релікта може досягати до 4 тисяч років. В минулому він зустрічався по всій лісовій зоні Європи, але був знищений через цінну деревину- адже недарма його називають «королівським» чи «негній-деревом». До рекордсменів-довгожителів також належить кедр європейський — до 3 тисяч років. (З сайту karpatyua.net)

" Тополя" Тараса Шевченка у чудовому виконанні гурту "Хочу ще!"

Послухайте, як гарно звучить "Заповіт" Тараса Шевченка!

Вивчаймо мову!

Вітаю з перемогою!
У суботу, 2 грудня, відбувся ІІІ етап Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. За перемогу змагалися 146 учнів загальноосвітніх шкіл Рівненщини.
Учень 5-В класу ЗОШ № 27 Максим

Круліковський, успішно справившись із завданням, здобув ІІІ місце!
Вітаю, Максиме, із першою вагомою учнівською перемогою!
Бажаю нових звершень, снаги та завзяття підкорювати мовно-літературні вершини!

4 грудня: це цікаво знати

У народі 4-те грудня здавна пов’язували з початком зими. Вважалося, якщо сніг випаде до Введення – він обов’язково розтане, а якщо після свята, то ляже зима. Для того ж, щоб знати, якою буде погода під час усіх зимових свят, якраз на Введення підмічали: «Якщо цього дня мороз – морозними будуть і Різдвяні свята, а тепло – всі свята будуть теплими».

За церковним календарем 4 грудня відзначається одне з найбільших релігійних свят – Введення в храм Пресвятої Богородиці на спомин про чудесне Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимський храм – її посвяту Богові.

Іменинники 4 грудня:

Марія і Олександр

4 грудня народились:

1878 — Олександр Олесь (Кандиба Олександр Іванович) – український поет. Автор збірок «З журбою радість обнялась», «Поезії».

Своє друге ім’я — Олесь — Олександр Кандиба отримав від майбутньої дружини. Влітку 1906 року Олесь разом із студенткою Бестужівських курсів Петербурга Вірою Свадковською мандрував Кримом. Ця приємна подоріж сприяла фізичному й моральному оздоровленню Саме тут поет уклав свою першу книгу „З журбою радість обнялась”. І саме в Криму Віра Свадковська почала називати Олександра ніжно й ласкаво – Олесь, давши життя його літературному псевдоніму. 

1873 – Михайло Могилянський – український письменник, публіцист, літературознавець, перекладач. Праці: «Література як соціальний факт і як соціальний фактор», розвідки «Процес творчості в М. М. Коцюбинського», «Кохання в житті Шевченка та Куліша» та ін. Підготовлений ним до друку перший том «Біографічного словника українських діячів» (1933) після надрукування вже перших аркушів був репресований.

Події 4 грудня:

1638 – після поразки козацького повстання під проводом Я. Остряниці та Д. Гуні козацька рада ухвалила в урочищі Маслів Став «Ординації Війська Запорізького реєстрового», тобто, Устав.
1941 – у Семипалатинську (Казахстан) розпочав творчу діяльність евакуйований з Києва український академічний драматичний театр імені І.Франка.

4 грудня відзначають:

• Введення в храм Пресвятої Богородиці
 
• День інформатики
• День замовлень подарунків Діду Морозу

 Чи знаєте ви, що:

Ерудиція письменника, знання іноземних мов давали змогу Михайлові Могилянському бути постійним автором «Нового Енциклопедичного словника» Брокгауза і Єфрона. Тут вміщені, зокрема, його статті про М. Вербицького, В. Винниченка, М. Вороного, Л. Глібова, М. Драгоманова, В. Забілу, М. Заньковецьку, М. Коцюбинського, Панаса Мирного, О. Олеся. Статті про видатних діячів вітчизняної культури дали ґрунт для наступних літературознавчих розвідок.

Схилив Могилянського до українського письменства Михайло Коцюбинський, прочитавши його маленький нарис «Короткое свидание». М.Коцюбинський не давав йому проходу з умовлянням писати українською мовою. М.Могилянський послухався М.Коцюбинського, від чого той був дуже радий, бо свідомо гуртував навколо себе талановиту молодь для роботи на національній ниві.

Коцюбинський зрадів появі оповідань М.Могилянського українською мовою на сторінках «Літературно-наукового вісника». У листі до автора він писав: «Тільки що прочитав Ваше оповідання «Стріл», і воно дуже сподобалось мені… Оповідання задумано і виконано щасливо. Пишіть, дорогий Михайле Михайловичу, я певний, що Ваша робота марно не загине, що вона дасть щось для Вас і для нашої літератури. Од щирого серця вітаю Вас. Мені дуже приємно було стрітися з Вами на одному полі і навіть в одному журналі».

Останні три роки життя Коцюбинського М.Могилянський займався перекладами творів М.Коцюбинського російською мовою. За життя письменника виходять два томи їх в Петербурзі.

У 1912 році вони спільно їздили на Гуцульщину. Про Коцюбинського Могилянський написав розвідки: «М.Коцюбинський і Винниченко» (1912), «Ненаписана повість Коцюбинського» (1915), «Художник слова» (1915), «М.Коцюбинський. До біографії письменника» (1919) тощо.

"Чорна рада" Пантелеймона Куліша в картинках та цитатах

 «Чорна рада»,  цитатна характеристика героїв

 Старий кобзар, «божий чоловік»:  «Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупляв невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теєто, за все поважали його козаки, як батька: і хоч би попоросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий».

 І. Брюховецький; «Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловічок простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на його, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату»

 Я. Сомко: «…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить… Жартів не любив. Щирий і незлобливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен»

 І. Шрам: «Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями»

 П. Шраменко: «Був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти»

 Леся Череваниха: «А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє… І що вже, як хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить»

 Настя — дружина Гвиновки: «Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані»

 М. Черевань «…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва» «…не любив ніяких сварок; … бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить»

 Кирило Тур: «Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває» «…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх»

 Василь Невольник :«Справді … був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене»