Мамине слово

26 грудня: це цікаво знати

У дохристиянські часи 26 грудня відзначали Свято Рода. Рід колись вшановувався як першоджерело всього. Вважалося, що він дарував життя всім земним істотам, а тому цього дня випікали короваї, варили пиво і мед та проголошували замовляння на честь Рода і Рожениць: ”Хай все добре народжується!”

У християнські часи 26 грудня почали вшановувати Євстратія і вірили, що цього дня злі сили хочуть знищити сонце, а для того, щоб цього не сталося — мітлу, на якій відьма може долетіти до сонця, забирали з вулиці. Також в поріг застромлювали серпа і сокиру, щоб нечисть не пробралася в хату.

Починаючи з цього дня і до Різдва підмічали погоду, бо кожен з дванадцяти днів мав показувати погоду одного з місяців майбутнього року.

За церковним календарем 26 грудня вшановують мучеників Євстратія, Авксентія, Мардарія, Ореста та Євгенія. Продовжується Різдвяний піст.

Іменинниками ж 26 грудня є:

Арсени, Лукії, Євгени, Орести та Аркадії.

26 грудня народились:

1898 – Євген Плужник, український письменник, поет, драматург, перекладач. Автор поетичних збірок «Дні», «Рання осінь», «Рівновага», роману «Недуга», п»єс «Просефор Сухораб», «У дворі на передмісті»

У цей день відзначають:

День подарунків

Події в цей день:

1908 — перемігши нокаутом канадця Томмі Бернса в 14 раунді бою, який відбувся в австралійському місті Сідней, Джек Джонсон став першим  темношкірим боксером, що здобув титул чемпіона світу у надважкій категорії.

1918 — було проголошено відновлення УНР і сформовано уряд держави — Раду Народних Міністрів УНР.

Цього дня, 1918 року, у Києві, Директорія на чолі з Володимиром Винниченком, яка в результаті повстання повалила владу гетьмана Павла Скоропадського, проголосила відновлення Української Народної Республіки.

Володимир Винниченко

15 листопада 1918 року на зборах Українського Національного Союзу було сформовано Директорію – тимчасовий верховний орган УНР, який закликав до збройного повстання проти Скоропадського. Він складався з п’яти представників трьох політичних партій – Української соціал-демократичної робітничої партії (Володимир Винниченко),Української партії соціалістів-революціонерів (Федір Швець) і Української партії соціалістів-самостійників (Панас Андрієвський). Повстання почалося 16 листопада захопленням січовими стрільцями під керівництвом Симона Петлюри Білої Церкви та Фастова, а через два дні відбулись перші зіткнення військ Директорії і Гетьманату. Наступ повстанців було зупинено німецькими військами за 20 км від Києва, однак поширення антигетьманських настроїв по всій Україні і перехід на бік повсталих Запорізької та Сірожупанної дивізій, дало можливість корпусу Євгена Коновальця 14 грудня зайняти Київ. Того ж дня Павло Скоропадський був змушений зректися влади, і 19 грудня Директорія на чолі з Володимиром Винниченком урочисто в’їхала до столиці. 26 грудня Директорія проголосила відновлення Української Народної Республіки та створення уряду на чолі з Володимиром Чехівським. За час його керівництва був проголошений Акт Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Україну; схвалено закони про державну мову, про автокефалію Української православної церкви і земельний закон, спрямований на експропріацію державних, церковних та великих приватних землеволодінь для перерозподілу їх селянам. Проте, уряд Чехівського так і не провів жодної з обіцяних соціальних реформ. Вже в лютому 1919 року Винниченка і Чехівського відправлено у відставку. Сама ж Директорія проіснувала до листопада 1920 року.

1931 — у Токіо засновано автомобільну компанію Dat Jidosha Seizo, перейменовану наступного року в «Nissan». Першою продукцією компанії були автомобілі й вантажівки, що випускались під торговою маркою Datsun.

1935 — на Гавайських островах зроблена спроба зупинити виверження вулкану авіабомбардуванням.

1946 — у Лас-Вегасі відкрився готель «Фламінго», побудований знаменитим гангстером Багсі Сігелом. З цього дня почалося перетворення Лас-Вегаса на світову столицю грального бізнесу.

1963 — фірма грамзапису «Capitol Records» випустила перший у США сингл групи The Beatles «I Want to Hold Your Hand/I Saw Her Standing There», який 1 лютого наступного року вийшов на перше місце в американському хіт-параді, почалося «британське вторгнення» бітломанії в США.

1974 — в СРСР оголошено про видачу паспортів сільським жителям.

1990 — IV З’їзд народних депутатів СРСР, що з 17 грудня проходив у Москві, за ініціативою президента СРСР Михайла Горбачова обрав першого віце-президента СРСР. Ним став Геннадій Янаєв, який менш ніж через рік очолив антигорбачовський путч.

1991 — Рада Республік Верховної Ради СРСР провела своє останнє засідання і прийняла декларацію, якою констатувала факт припинення існування Радянського Союзу.

1991 — Національним банком України зареєстрований Експобанк, як комерційний банк (реєстраційний №75).

2004 — найбільш смертоносний землетрус у сучасній історії. Стався в Індійському океані, на північ від острова Суматра.

2004 — в Україні проведено Переголосування другого туру 26 грудня 2004, на якому перемогу здобув Віктор Ющенко.

Чи знаєте ви, що:

Перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою «Дні», вийшла в світ завдяки дружині поета Галині Коваленко.

"Євген все писав, писав, — розповідала вона, — а ми бідно жили, на шостому поверсі, одна кімнатка, а він все писав і засував то в піч, то під матрац. Одного разу він вийшов. Викликали його… Я собі подумала так: якщо я не зможу оцінити його поезію, то викраду. Понесу я Юрієві Меженкові, хай він скаже — він же фахівець, чи це чогось варте. Потім Меженко викликає мене до телефону і каже: «Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися».

Фахівці не без підстав називали Плужника «найвидатнішим майстром імпресіоністичної поезії 20 сторіччя». У 1934 році Євгена Плужника репресували. Помер важко хворий на сухоти поет на Соловках. 

Наближення смерті Плужник передбачив непомильно. Попросив у санітара води: «… вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Зі спогадів того санітара: «Плужник повільно вмочив праву руку, підніс її до чола і так тримав її якийсь час, закривши очі – як людина, що пригадує; потім знову вмочив пальці обох рук у воду і слабо потер їх одну об одну. Потім обтерся рушником, що його я подав, – так само повільно, мляво. Я поміг йому лягти і закритися коцами до підборіддя; взяв миску і відійшов з нею. По якійсь хвилині-двох я знову був коло ліжка. Письменник уже не дихав…»
(Євген Плужник, Три збірки, Мюнхен, Інститут літератури ім. Михайла Ореста, 1979).